Розповіли про унікальну старовинну тору, яка зберігається у музеї Полтави

28 травня єврейським народом відзначається Шавуот – свято дарування Тори.

Як розповіли у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського, тора з музейного зібрання, власне, не є повноцінним релігійним артефактом, бо складається з окремих фрагментів, написаних у різний час різними писцями. Довідатись про це допомогла експертиза культурної цінності, проведена у 2007 р. музейниками спільно з фахівцями Державного архіву Полтавської області. Загальна довжина сувою становить майже 2,5 м.

Текст написаний на світлому пергаменті високої якості пером із тростини стійкими чорнилами чорного кольору так званим квадратним шрифтом. Слова не розбиваються переносами. Окремі фрагменти шириною від 25 до 28 см зшиті між собою спеціальними нитками, а кінцеві – закріплені на дерев’яних валах, із фігурними руків’ями з обох боків. Між руків’ями і валами знаходяться дерев’яні диски, які підтримують сувій. Таке оздоблення дає можливість перегортати його, не торкаючись руками. Через втрату фондово-облікової документації у роки Другої світової війни, встановити точне походження предмету неможливо.

“Найбільш вірогідно, Тора у свій час належала до колекцій Лубенського музею К. М. Скаржинської і в 1906 р. разом з іншими предметами була подарована Музею Полтавського губернського земства. Переживши часи боротьби з релігією, евакуацію, реевакуацію, сувій Тори нині є окрасою музейної експозиції”, – розповіла головний зберігач фондів музею Тамара Кондратенко.

Тора (дав-євр. תורה — вчення, закон), Закон Мойсея, П’ятикнижжя Мойсеєве — перша частина Танаху, або, як його називають християни, Старого Заповіту Біблії. За єврейською традицією вважається, що Тора була записана Мойсеєм безпосередньо з «вуст» Бога. Тільки останні рядки про смерть самого пророка написала інша особа. Прихильники документарної гіпотези вважають, що Тора була створена об’єднанням декількох незалежних джерел (документів), які були написані різними авторами протягом VIII—III ст.ст. до н. е.