Ратифікувавши Конвенцію у лютому 1991 року, Україна взяла на себе зобов’язання реформувати національну систему захисту прав дитини відповідно до високих стандартів цього документа ООН.

Символічно, що Конвенція ООН про права дитини стала одним з перших міжнародних документів, який набув чинності в молодій незалежній державі – Україна. Сталося це 27 вересня 1991 року.

З цього часу в Україні була створена практично нова законодавча база стосовно дітей, яка отримала позитивну в цілому оцінку міжнародних моніторингових органів. Водночас за вимогами часу законодавство постійно удосконалюється і основною рушійною складовою цього процесу я бачу результативну діяльність всіх причетних: від найвищих органів державної влади до установ, закладів, які опікуються правами дітей на місцях і безперечно Офісу Уповноваженого з прав людини, як головної правозахисної інституції країни.

Конвенція є живим організмом, що постійно розвивається, реагуючи на конкретні виклики та загрози дитячим правам. Результатом цього розвитку стали доповнення до Конвенції – факультативні протоколи.

Надзвичайної актуальності набув для нас нині факультативний протокол щодо заборони участі дітей у збройних конфліктах.

“Наразі, коли Україна перебуває в умовах збройного конфлікту, ми оцінюємо Конвенцію не стільки з точки зору зобов’язань, які Україна взяла перед світом, а з точки зору її ефективності як інструменту захисту українських дітей на територіях держави, тимчасово непідконтрольних урядові, дітей, які увійшли до категорії внутрішньо переміщених осіб, дітей, які мешкають в східних районах Донеччини та Луганщини, у так званій прифронтовій зоні. З метою привернення уваги світового товариства до нагальних питань захисту дитячих прав на рівні ООН та в багатьох державах світу щороку 20 листопада, в день прийняття Конвенції, відзначається Всесвітній день дитини. У цей день ми маємо слушну нагоду ще раз звернути увагу на питання захисту нашого майбутнього – захисту прав наших дітей! Єднаймося заради дітей”, – наголошує Людмила Денісова.