Як виглядала програмка на виставу Полтавського театру при німецькій окупації (ФОТО)
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Друга світова війна розділила театралів, які до цього працювали у Полтаві.
Частина полтавського колективу була евакуйована до казахстанського міста Зирянівськ, де театр об’єднався з робітничо-колгоспним театром Ізюму і продовжував працювати, виступаючи з воєнно-шефськими концертами. Інша частина лишається в окупованій Полтаві, де за участю видатного співака Бориса Гмирі здійснює постановки оперних та музичних вистав.
Нещодавно у одному з інтернет-магазинів з’явилася програмка до музичної вистави-комедії «Жриця вогню» у трьох діях, яку поставили у Полтавському міському театрі між 1941-1943 років. Вона була двомовна (німецька та українська).
Довідка. Борис Романович Гмиря — видатний український оперний і камерний співак (бас). Народний артист СРСР (1951), лауреат Сталінської премії (1952).
1939—1957 роки— у Київському театрі опери та балету (з перервою). Від 19 вересня 1943 до 1 червня 1944 року працював у Кам’янці-Подільському: спочатку в переведеному сюди німцями Полтавському музично-драматичному театрі, а після його приходу Червоної армії — у міському музично-драматичному театрі.
Восени 1941-го на базі Полтавського музично-драматичного театру ім. Гоголя було створено оперний театр, який розпочав свою роботу 7 жовтня. Його директором і головним диригентом став німецький піаніст Зіґфрід Вольтер.
З приходом до Полтавського театру Гмирі його оперний репертуар розширився. Уперше саме на українській сцені в Полтаві, було поставлено оперу Л.Бетховена «Фіделіо», де партнеркою Гмирі виступала молода полтавська співачка Наталія Носенко. На початку 1943 р. в театрі працювало 285 осіб постійного складу, в тому числі 75 хористів і 45 музикантів оркестру.
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
