Ви тут:
Освіта Полтавщина Суспільство ТОП-новина 

У шкільний курс вводять новий предмет: як це відбувається на Полтавщині

Інформаційна складова суспільства є не менш важливою, аніж будь-яка інша. І її потрібно розуміти не лише людям, які створюють медіаповідомлення (працівникам мас-медій), а й тим, хто споживає різні форми медіа (залежно від уподобань люди обирають газети, журнали, радіо чи телебачення). Для цього потрібно виховувати в собі критичне мислення, уміння аналізувати й оцінювати різного роду інформацію, а також розуміти процеси функціонування медіа у суспільстві. Це і є складовими нового предмету, який прагнуть запровадити у школах та ВНЗ України – медіаосвіта та медіаграмотність.

Запровадження такого предмету пояснюють ще й тим, що останнім часом спостерігається стрімкий розвиток інформаційних технологій. Тобто, якщо на початку XXI століття було важко уявити, як можна, перебуваючи закордоном, безкоштовно дзвонити додому, передавати фото- і відеодані, користуючись лише одним додатком – Viber, або спілкуючись з групою людей у Telegram одночасно, то через якісь 18 років це цілком реально. З кожним днем дедалі більше людей весь свій вільний час «проводять» у смартфонах, споживаючи різну інформацію, передовсім із соцмереж. Але вона є зовсім різною і потрібно розуміти, яке повідомлення буде корисним, а яке шкідливим.

«Ми поступово йдемо до того, що медіакультура така ж необхідна річ, як і звичайний етикет. Як і культура має бути при споживанні їжі, така ж культура має бути і при споживанні медіа. Щоб люди, споживаючи медіаїжу, не приносили шкоди своєму інтелектуальному розвитку. Медіаосвіта спрямована на всі засоби масової комунікації, включаючи відеоігри, гаджети, телефони. Сьогодні говоримо про булінг в країні, але дуже великий кібербулінг. Він має не менші масштаби, ніж моральний. Серед завдань медіаосвіти – протистояти шкідливому впливові в інтернеті, повернути інтернет на добро, на розвиток інтелектуальних здібностей емоційної культури, а не щоб вона зашкодила дитині», – констатує професор кафедри журналістики ПНПУ імені В.Г.Короленка Світлана Семенко.

Деякі науковці вказують, першу теорію медіаосвіти у 1959 році розробив вчений М.Маклюен, а вперше термін «медіаосвіта» використали у 1973 році на спільному засіданні сектору  інформації ЮНЕСКО та Міжнародної ради з кіно, телебачення та аудіовізуальної комунікації. Точкою відліку для України у питанні медіаосвіти можна вважати 20 травня 2010 року, коли була ухвалена «Концепція впровадження медіаосвіти в Україні». Це єдиний державний документ у цій сфері.

У 2016 році Концепцію оновили.  До пріоритетних напрямів медіаосвіти уводяться:

  • позашкільна медіаосвіта, зокрема секції МАН, бібліотечна справа (зокрема, стосовно дитячих бібліотек);
  • розроблення стандартів і освітніх програм медіаінформаційної грамотності педагогів для всіх рівнів освіти.

Відповідні зміни внесені щодо форм освіти, які є такими:

  • предметна професійна медіаосвіта в ПТНЗ та ВНЗ;
  • інтегрована медіаосвіта;
  • батьківська медіаосвіта для захисту дітей раннього віку від зловживання екраном;
  • неформальна медіаосвіта засобами медіа;

Тобто, медіаосвіта впроваджується на всіх рівнях освіти: від дошкільного виховання до неформальної освіти дорослих.

У Полтавському національному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка для журналістів-магістрів з цього року вже читають курс «Медіаосвіта» та «Методики викладання медіаосвіти». Минулого року вперше апробували медіаосвітню практику, коли студенти-журналісти у закладах позашкільної освіти, ЗОШ проводили заняття з медіаграмотності та медіакультури. Окрім цього, на 2-у курсі ці предмети вивчатимуть студенти-журналісти, філологи українського та іноземного відділень.

«Зараз українському суспільству більше, ніж комусь потрібна медійна грамотність, щоб протистояти інформаційній агресії. Основи медіаосвіти проваджувались давно. У школах на уроках зв’язного мовлення є елементи – учні пишуть замітки до газети, виконують завдання, пов’язані з публіцистикою. Такі моменти були і в радянській школі, і школі років державності. Концепція запроваджувалась покликом часу – велика кількість змін, новітніх гаджетів, мультимедійних технологій. Але звичайно, що ми по-новому оцінюємо її роль з 2014 року. Це частина гібридної війни, коли попереду саперних військ ідуть війська інформаційні. Ми програли інформаційну війну і повинні це констатувати», – запевняє Світлана Семенко.

Після запровадження Концепції, у 2011 році в Україні оголосили всеукраїнський експеримент «Науково-методичні засади впровадження вітчизняної моделі медіаосвіти в навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів». До нього долучились 17 шкіл Полтавської області.

 «Коли надійшла пропозиція приєднатися до конкурсу, у нас ніхто не знав що таке медіаосвіта. Це було абсолютно нове поняття, незрозуміле. І ми наосліп долучились до нього. Ми починали з усвідомлення з того, що таке медіаосвіта. Коли почали приїжджати вчителі на тренінги, всі думали що це нові комп’ютерні програми. Коли ми почали говорити, що за цим стоїть створення і споживання інформації, це для всіх було дивиною. Тоді був заданий напрямок– яка модель медіаосвіти має бути у навчальному закладі. Брали два напрями – створювати якісний медіапродукт та його споживання. З першим складником була велика проблема. Коли почали збирали творчість дітей – ролики, фотографії на всеукраїнський конкурс – ми зіштовхнулись з тим, що вони були дуже низької якості. Діти ненавчені звертати увагу на щось високе, цінне. Великі дискусії були як впроваджувати медіаосвіту – чи окремим предметом чи наскрізно в усі. Тому ми пішли паралельно – медіаосвіту пропонували окремим спецкурсом і готувати вчителів викладати її наскрізно», – розповідає координатор дослідно-експериментальної діяльності з медіаосвіти у Полтавській області Катерина Муліка.

Завданням експерименту було створення моделі медіаосвіти у навчальному закладі. До фіналу з 17-и шкіл випробування здолали лише 15. Зрештою, результати відрізнялись – модель шкіл у Горішніх Плавнях чи Кременчука відрізняються від Тарасівської школи, що у Гребінківському районі. Бо є цифрова нерівність, пояснює координаторка.

«Зрештою, педагогів треба навчати. Вони не готові. У медіаосвіті є різні думки. І тут важливо висловлювати свою думку. Коли думка людини не порушує закон, то може мати право на життя. І це бентежить педагогів. Треба навчати дітей самим створювати, обирати якісне, розрізняти маніпуляції, які відбуваються навколо, самому керувати і нести відповідальність за своє життя. І в цьому важкість», – говорить Катерина Муліка.

Результатом першого експерименту стало те, що медіаосвіту варто впроваджувати наскрізно в усі предмети.  Адже в спецкурсах була інформація, яка іншим дітям, що в майбутньому з цим не пов’язуватимуть навчання, є нецікавою. Тому краще впроваджувати наскрізно, а окремо розробити спецкурс у рамках гуртка для тих старшокласників, які вчитимуться далі на гуманітарних дисциплінах.

У 2017 році розпочався наступний етап експерименту «Стандартизація наскрізної соціально-психологічної моделі масового впровадження медіаосвіти у вітчизняну педагогічну практику». До нього долучились 9 загальноосвітніх закладів області, згодом ще 10 шкіл на Полтавщині захотіли стати учасниками. Нині цей етап триває.

Згідно з Концепцією, етап поступового укорінення медіаосвіти та стандартизації її змісту триває з 2017 по 2020 роки, а етап подальшого розвитку медіаосвіти та забезпечення її масового впровадження планують провести у 2021–2025 роках.

У порівнянні з 2010 роком, на сьогоднішній день вже існують чимало підручників, посібників та необхідних матеріалів, присвячених медіаосвіті. Зокрема, у закладах освіти Полтавщини поширюються такі видання:

  1. Медіаграмотність на уроках суспільних дисциплін: посібник для вчителя – aup.com.ua/upd/mo.pdf
  2. Медіаграмотність: підручник для вчителів – http://www.irf.ua/knowledgebase/publications/mediagramotnist
  3. Медіакультура особистості: соціально-психологічний навчально-методичний посібник – http://mediaosvita.org.ua/book/mediakultura-osobystosti-sotsialn/
  4. Медіаосвіта та медіаграмотність – http://www.aup.com.ua/uploads/momg.pdf

На особливу увагу заслуговують видання Академії Української преси, з якими можна ознайомитись за посиланням: http://www.aup.com.ua/category/library/

Також в інтернет-мережі існують онлайн-курси, які може пройти будь-хто. З медіаосвіти доступні такі: «Медіаграмотність: практичні навички», «Медіаграмотність для освіти», «Критичне мислення для освітян», «Інтернет-медіа» (https://prometheus.org.ua/courses/). Окрім цього, цікавим буде пограти в гру «Медіазнайко» (http://www.aup.com.ua/Game/index.html)

 

Ліна Решетник

Система Orphus