Ви тут:
Відео Полтавщина прес-онлайн-конференція Суспільство ТОП-новина 

Всеукраїнський велопробіг зрячих і незрячих людей прямує до Херсону через Полтаву (ФОТО, ВІДЕО)

Тисячі кілометрів за 20 днів — таку відстань збираються подолати на велосипедах-тандемах зрячі і незрячі люди з усієї України в рамках всеукраїнського велопробігу «Бачу! Можу! Допоможу!».

5 серпня люди з інвалідністю виїхали з Харкова, фінішувати мають 24 серпня, на День Незалежності, у Херсоні. Їдуть у вело-тандемі – попереду зрячий пілот, за ним – штурман з інвалідністю. Будуть проїжджати невеликі містечка і великі міста, серед останніх — Дніпро, Запоріжжя. Сьогодні вони у Полтаві.

«Велопробіг — єдина в Україні ініціатива, де незрячі люди мають можливість подорожувати у велосипеді-тандемі Україною, відкривати країну і спілкуватись з друзями. Маємо завдання: зруйнувати стереотипи, що люди з інвалідністю сидять вдома, їм важко і вони абсолютно нічим не займаються. Показати приклад, що велосипед-тандем — можливість пересування інклюзивності, зрячі і незрячі їдуть разом і крутять педалі, займаються організаційними питаннями. Аби показати приклад в різних містах, щоб там зявлялись вело-тандемні спільноти», — запевняє співорганізатор велозабігу Юлія Сачук.

Сергій Луценко працює юристом, вирішив взяти участь у велозабігу і його роль — штурман вело-тандему. Розповідає, що зовсім інші відчуття, аніж подорожувати, приміром, потягом.

«Коли їдемо, відбуваються різні ситуації — щось може зламатись. Ми перебуваємо в рівних умовах — один одного підміняємо. Це дуже цікавий досвід. Я люблю подорожувати. Коли їдеш у спекотному вагоні потягу, там різні запахи. А тут, безпосередньо, їдеш на свіжому повітрі, все відчуваєш і не обов’язково пілоту розповідати, що проїжджаємо — ліс чи річку…»

А пілот, який сидить попереду у велотандемі, Олександр Дишливенко, об’їздив на велосипеді всю Україну та Середню Азію. Для нього теж це цікавий досвід — бути «очима» людини з інвалідністю.

«Велопробіг рухається в Херсон. Я там працював 3 роки і там почав свій велорух. Їздив Україною, Середньою Азією — Таджикистан, Киргизстан, Кавказ. Якби попросили сказати синонім до слова „велосипед“ — я б сказав „свобода“. Коли я зрозумів, що можна допомогти людині, яка не бачить, відчути цю свободу, я довго не думав. Бачу як штурмани відчувають дорогу, подорож»

Специфікою велопробігу є те, що на маршруті можуть долучатися учасники. Тобто, кожен обирає свою дистанцію і час, який може проїхати. А є й такі, хто проїжджає весь маршрут. До велопробігу долучається і Дмитро Щебетюк, який пересувається на інвалідному візку, але це не стоїть на заваді — є спеціальні триколісні велосипеди з ручним керуванням.

«Проект дуже крутий, слідкував за ним кілька років, придивлявся. Мені запропонували, я люблю challenge-виклики. Ніколи ще не катався на велосипеді. Коли людина на візку, то руками крутиш — є такий спеціальний триколісний велосипед, сідаєш, спереду є ще одне колесо і крутиш руками».

Поки велопробіг рухається полтавським регіоном, учасників координують спеціалісти Полтавської ОДА.

«Це було здивування — незрячі люди на велопробігу. Тоді, зрозумівши як це відбувається, координуємо їх рух по полтавському регіону, щоб учасники отримали яскраві емоції від подорожі», — зазначив заступник начальника управління з питань сім’ї молоді та спорту Полтавської ОДА Михайло Габор.

Учасникам велопробігу Полтава запам’яталась високими бордюрами.

«У Полтаві дуже багато роботи, є бордюри. Місцями є доступність, але хотілося б бачити активність від місцевої влади. На щастя, у вас не дуже багато машин і можна їхати по дорогам. Трапляється новобудова, а зроблені високі бордюри, десь є пониження, але не всюди. Як в більшості міст України, на жаль», — закцентував Дмитро Щебетюк.

24-го серпня на фініші у Херсоні «Бачу! Можу! Допоможу!» встановити рекорд України як найбільший велопробіг за участі незрячих і зрячих людей на тандемах.