«Село Жуки — батьківщина літописця Самійла Величка» — так називається Друга наукова конференція, що її проводять Центр пам’яткознавства Національної академії наук України і Українського Товариства охорони пам’яток історії та культури, Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації, Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського та Полтавська районна рада.

Робота конференції проходитиме у 10-й залі Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського з 11-00 до 15-30 1 березня 2018 р. на день Святого Самійла (Самуїла), повідомляють у районній раді.

У роботі конференції візьмуть участь відомі історики, краєзнавці, працівники музеїв, учителі загальноосвітніх шкіл Полтавського району, цінителі історії Полтавщини, які зберуться вшанувати ім”я нашого видатного земляка — найвідомішого літописця козацької доби Самійла Васильовича Величка (бл. 1670 – після 1728) – автора наймонументальнішого твору, що охоплює події української історії від початку ХVII ст. до 1700 року.

Нагадаємо, що майбутній літописець народився близько 1670 р. у козацькій родині на території Полтавського полку — у сс. Жуки чи Тахтаулове. Отримав освіту у Києво-Могилянському колегіумі, вільно володів кількома мовами. У 1690 р. вступив на службу до канцелярії генерального писаря В. Л. Кочубея, де пройшов шлях від канцеляриста до довіреної особи генерального писаря. Після переходу І. Мазепи наприкінці 1708 р. на бік шведського короля Карла ХІІ, С. Величка було заарештовано. Наступні 6 років він провів у в’язниці, звідки вийшов 1715 р. Після звільнення решту життя проживав у сс. Жуки і Диканьці під Полтавою, вчителював, навчаючи старшинських і сільських дітлахів, працював над укладанням одного із найбільш величних прозових творів України XVII – XVIII ст. — «Літопису», перекладав на українську мову відомі історичні праці.

Завдяки цим творам С. Величка село Жуки, місто Полтава і Полтавщина ввійшли до української та світової історії. В них відображена діяльність ряду гетьманів Лівобережної і Правобережної України – І. Виговського, І. Брюховецького, П. Дорошенка, І. Самойловича, І. Мазепи, а також їх політичні помилки, притаманні процесу творення європейських національних держав, а разом із тим набуття українцями неоціненного досвіду будівництва власної держави. Згадаємо лише про воєнно-політичний виступ І. Мазепи, 310-та річниця якого виповнюється у 2019 р., що остаточно засвідчив домінування європейського вектору в українській політиці. І більшу частину відомостей про ці події ми почерпуємо саме з твору нашого земляка.

За ініціативи Полтавської обласної державної адміністрації та громадськості порушено питання про відзначення на державному рівні знаменної дати в історії українського народу — у 2020 р. минає 300 років від часу створення монументального твору української історико-мемуарної прози ХVІІ – ХVІІІ ст. — «Літопису» Самійла Величка. Написання видатної історичної пам’ятки було завершено автором на його батьківщині під Полтавою між 1715 і початком 1720-х рр. У 2020 р., найімовірніше, виповнюється і 350 років від дня народження видатного історика-патріота.

«Літопис» і описані в ньому події, пов’язані з Полтавщиною, мають органічний зв’язок з реальним процесом сучасного державотворення, потребують системних заходів щодо увічнення пам’яті про них. У сучасному українському суспільстві як ніколи актуальною постала саме проблема формування національної пам’яті, пошуки національної ідентичності в глобалізованому світі.

Цій справі і повинно послугувати проведення наукових краєзнавчих конференцій за «величківською» спадщиною та з проблем місцевого краєзнавства. Перший такий науково-краєзнавчий захід пройшов у стінах обласного музею взимку 2017 року. Чергова Друга конференція збирає вдвічі більше коло учасників – науковців-полтавців та земляків Самійла Величка, з-поміж яких присутні відомі вчені-фахівці, знані краєзнавці і музейники. Їх спільними зусиллями ми прагнемо утвердити в суспільстві думку, що давнє козацьке село Жуки має бути місцем увічнення пам’яті людини, яка зберегла в своєму творі історію державотворчих зусиль українського народу і провідну роль у цьому Полтавської землі.