Рана на серці України: у Полтаві вшанували пам’ять загиблих під Іловайськом (ФОТО)
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Рана на серці України: у Полтаві вшанували пам’ять загиблих під Іловайськом (ФОТО)
“Проросійські бойовики пустили нас в середину котла і тримаючи “на мушці” дозволили нам працювати, а навколо – пекло. Палаюча техніка, перевернуті і спалені машини, танки з відірваними баштами і тіла… Сотні скалічених тіл. Вийшли на розстріляну колону – машини в ряд, і знову тільки трупи на озбіччі, а у борозні два лейтинанти, обнялись і лежать, ніби прикриваючи один одного. Навкруги гранати розкидані, зброя, різне армійське начиння – все як у страшному сні. Наш грузовик наповнився тілами, а ми все носили та носили, збирали рештки. Від запаху паморочилось у голові. Я ніс хлопця, кілограмів 120, на спині куртки напис “Донбас”, років 20-25, і думав, скількох діток він би міг мати? Боже, правду писав Тарас: “віділлються вам кров дитяча та сльози материні!”. Хлопці нашої роти ночами не сплять, не можуть… Все те перед очима стоїть. А ви себе у груди стукаєте, де ордени і медалі дзвенять, а людські душі загублені безневинно! Господи, від Закарпаття і до Сходу ниточки віри в Україну, у свободу, у краще життя, потяглись і сплелися в один кривавий клубок, що поглинув у собі кращих із кращих синів і дочок українських. Де те друге Пришестя, Боже, де та кара за гріхи, невже вас не мати народила? Господи, дай сили усе побачене пережити…”.
Цими рядками із щоденника очевидця серпневих подій трирічної давнини, водія санітарної машини 8 ОМСР Олександра Тарана, учора, на головній площі біля Полтавської облдержадміністрації, розпочали вечір-реквієм приурочений до третьої річниці Іловайської трагедії.
Вшанувати пам’ять загиблих та зниклих безвісти в Іловайську три роки тому, згадати всіх поіменно, зібралися очевидці тих страшних подій – бійці 8 окремої автосанітарної роти, учасники АТО, родини загиблих, сотні містян, волонтери, представники влади. Люди запалили свічки та поклали квіти до меморіального знаку Пам’яті загиблих в АТО, серед яких троє бійців з Полтавщини, які прийняли свій останній бій наприкінці серпня 2014-го під Іловайськом – Антон Цедік, Олександр Горячевський, Олександр Мочалов.
Підтримати полтавців та розділити з ними біль приїхала рівенська співачка, автор пісень, волонтер Христина Панасюк. ЇЇ знає чи не кожен боєць, адже ця безстрашна дівчина з величезним серцем регулярно буває на передовій. За це її називають “голубом миру”, “камуфляжним серцем”, вона ж сама називає себе “бліндажно-окопною”.
Як розповіла Христина, саме Іловайська трагедія стала точкою відліку та мотивувала її розпочати волонтерську діяльність, адже з тими страшними подіями у дівчини пов’язана особиста історія:
“Подруга моєї мами, яку в той час мобілізували як медика, розповідала, як прямо під час опереції пораненому, командування віддало наказ, що потрібно негайно відходити, адже була загроза потрапити в оточення. Три дні їхня група йшла пішки, без їжі та води, у футболках, шортах – хто у чому був. Навколо них були сотні вбитих та поранених. Виснажені та знесилені, дехто з групи падав, і не міг іти далі. Після почутого, Іловайськ став для мене пекучим згустком болю, і я зрозуміла, що маю їхати на Схід, маю допомагати бійцям – робити для них усе, що в моїх силах”, – розповіла Христина Панасюк.
І дійсно, доказом того, як багато пісні Христини значать для бійців на передовій, стало те, що хлопці після її виступу підходили, дякували, обіймали, а один подарував букет квітів зі словами – “дякую вам за те, що ваші пісні, попри біль і втому, змушували підніматись і йти у бій”.
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
