В Полтавській ОДА прокоментували конфлікт між працівниками бібліотеки та Миколою Тимошиком
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
В Полтавській ОДА прокоментували конфлікт між працівниками бібліотеки та Миколою Тимошиком
27 березня український вчений, журналіст, публіцист та літературний критик Микола Тимошик оприлюднив на своїй сторінці у Facebook допис, у якому зазначив, що у Полтавській обласній науковій універсальній бібліотеці імені І.П. Котляревського з ним відмовились розмовляти українською мовою.
Тимошик опублікував даний запис під назвою “Русскій мір” у головній бібліотеці Полтави”.
“У головній бібліотеці Полтави зі мною навідріз відмовилися говорити українською. Що це – дикунство? Зневага? Невихованість? Свідомий виклик? І що – нам і далі бути толерантними? До кого – «вати»? – із дешевими дипломами українських вишів?”, – пише Тимошик.
Далі за текстом він розповідає про те, що до бібліотеки імені Котляревського він завітав для того, щоб подарувати свої книжкові новинки. Проте, чоловіка відправили до відділу комплектування, де і стався конфлікт між ним та працівницею відділу. За словами Тимошика, на його прохання спілкуватися з ним українською мовою, працівники відділу відмовили.
“Та найагресивніше вела себе така собі Тетяна Максимова. Ось пару показових витягів із того наступу: «ми нє гасударствєнниє служащіє, поєтому нікто нє заставіт нас гаваріть на украінском», «єто вєлікій язик Пушкіна», «а пачєму я далжна с вамі гаваріть на украінськом»? Згадали і про «многоязичіє» у Верховній Раді. і про те, що я перший, хто звернувся до них із такою «нєобикновєнною» просьбою”, – зазначає Микола Тимошик у дописі.
“До речі, ця бібліотека, де вільно почувається не справжня українська інтелігенція, а відверто промосковська «вата», носить ім’я… Івана Котляревського”, – підсумував він.
Начальник Управління культури Полтавської ОДА Геннадій Фасій прокоментував цю ситуацію. Текст коментарю оприлюднили на сторінці облдержадміністрації у Facebook:
“Микола Тимошик — добре знайома працівникам бібліотеки людина. Він часто приходить до них, приносить свої книги, за що йому вдячні. Його за це поважають та завжди раді бачити.
Останнього разу він попросив показати картографічній довідник. Йому не сподобалось, що він там не перший, а останній. На цьому і виник конфлікт. Після чого йому порекомендували звернутись до відділу комплектування.
Там дискусія продовжилась. Пану Миколі пояснили, за яким принципом комплектуються книги. Зрозумівши, що аргументів у нього немає, чоловік перейшов на особистості. Він почав ображати працівників за те, що ті спілкуються російською мовою. Можу сказати з упевненістю, що ні про яку «мову Пушкіна» не говорили.
Тетяна Максимівна, яку пан Микола називає «ватницею» та «любительницей русского мира», насправді постійно допомагає хлопцям в АТО, була на Майдані у 2013/2014 роках. Вона є більшою патріоткою аніж більшість тих, хто гарно спілкується українською мовою та носить вишиванки. Ця жінка виросла та навчалась за часів Радянського Союзу, тому і спілкується зараз російською мовою, ніхто не говорив про те, що вона є їй ближчою. Давайте дивитись правді в очі: за радянських часів українську мову не дуже вивчали, і зараз більша частина старшого покоління використовує цю мову і це не робить їх зрадниками чи сепаратистами.
Дівчата з цього відділу сплели не одну маскувальну сітку для бійців, передали не одну пару в’язаних шкарпеток. І чути подібні образи у свій бік їм дуже образливо.
Зараз у Тимошика є одна вимога — звільнити працівників, які спілкуються російською мовою. Це можна зробити, але давайте подумаємо: чи стане завтра та жінка продовжувати допомагати хлопцям? Чи буде в неї бажання любити і далі свою країну, коли її залишать без єдиного джерела доходу. До того ж, після звільнення на такій підставі на наступний же день усі російські канали будуть говорити про Полтаву. Навіщо нам така слава?»
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
