Весняні турботи управління з питань внутрішньої політики
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Весняні турботи управління з питань внутрішньої політики
Вербовий котик сидить на гілці,
І мружить жовті оченята,
А свійський – мурка на сопілці
І пісню чути на всю хату.
Вербовий котик пухнастенький
Тріпоче гривою в гаю,
Домашній – лагідний, м’якенький
Виводить пісеньку свою.
Обом котам сьогодні свято –
До них зрання прийшла Весна.
І їм – патлатим левенятам –
Зимова хуга не страшна.
Дріма котисько – в верболозі,
А лежебока – на печі,
Весна ж стала на порозі
І роздає їм калачі.
Ніч розбиває склянку міцного чаю, настояного на пахучих травах м’яти, полину, меліси і п’янкої слив’янки. Друзки летять сонним відголоском у далекі світи, розсіюються в просторі, ліплять химерні тіні, що несподіваними примарами виростають з-під землі. Абрикосове сонце стрепенулось розпотрошеною цибулиною, скинуло з плечей пелерину нічної дрімоти, заплело із тоненьких промінчиків золотаві кіски, пов’язавши на них пишні бантики білих пухнастих хмаринок. Ранок.
Пливе у квітневому човні закосичена перлами ніжних конвалій Весна. Уже опали сережки осики. Вони злегка щуляться на мокрій землі, лежать кружечками, ніби товста зеленкувата гусінь. Із прогрітих сонячним теплом нірок виповзають стурбовані жужелиці, у протряхлій землі шастають вузьколапі павуки, (шукають місцину для своєї підступної мереженої сітки –капкану), жуки – рогачі хвастають смарагдовими жупанами, що виблискують на сонці фіолетово – зеленкуватими відтінками. Пронирливі мурахи вихлюпнулись із мурашника живими потоками. Тихий світлий ранок. Мурашки гортають сторінки сухого листя, ніби пишуть книгу буття, і аж ввижається, що навкруг мурашника серед ясного погожого ранку шумить музика весняного дощу. Розтопленим золотом сяють волохаті кульбабки, яскравіють куполами голівок, схожими на маленькі церковки.
Кирпате сонце смачно позіхнуло і румянощоким млинцем покотилося вгору вище і вище. Горобці порпаються в пилюці посеред двору і голосно цвірінькають, а швидкокрилі ластівки мотаються прямісінько над головою, тримаючи в дзьобиках соломинки для будівництва гніздечка. За ними скоса спостерігає рудий котисько: хитро мружить очі, облизується, присідає. Аж ось матуся виносить у глечику вранішнє молоко. Запах залоскотав йому ніздрі і кіт млосно шкіриться в передчутті смачного сніданку. Лобуряка намагається засунути голову в горнятко, в якому виблискує молоко, та от біда, його вусата морда не пролазить в горловину. Кіт ніби гопака танцює біля глека: і присідає, і лапу встромляє в середину, і голосно муркоче, облизуючись при цьому. Зрозумівши, що старання скуштувати молока марні, ледаче хвостате руде створіння розчаровано фиркнуло, повернулося спиною, в знак презирства підняло хвоста і гордо замарширувало до тих же горобців. В цю хвилину полосатий котяра схожий на тигра, що полює в засідці: вуха прижаті, хвіст нервово вибиває тільки йому зрозумілу мелодію, а розгонисте : «Мяу-у», – відлякує нахабних горобців. Все іде своїм чередом. Весна, заколисана шепотом синьооких дзвіночків, що дикою плямистою скатертиною розрослися між яблунями та грушами, прихилила голову в розкішну пелену молодої м’яти та запашної матіоли. Небо яскраво-блакитне, хмарини пливуть так швидко, немов спізнюються на побачення. Ось так вранці весна проголошує свою перемогу над зимовим сном і зневірою. Природа радіє початку нового життєвого циклу.
Прокидаються і люди, вони відкривають вікна, впускаючи бадьористе весняне повітря в кімнати. Пахне теплою вологою землею, свіжою зеленню, ароматом квітів. Потім люди виходять на вулицю та йдуть на роботу або навчання, легко одягнені, з весняними посмішками на обличчях. Піднімаються жалюзі на вітринах магазинів, відкриваються двері установ, наповнюються людьми зупинки автобусів і тролейбусів. Все вище піднімається сонце, все яскравіше світить, наповнюючи життєдайною енергією все навколо. Приходять на роботу і державні службовці облдержадміністрації.
А що ж конкретно роблять державні службовці Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю? Вони впевненою ходою крокують на робочі місця, також радіючи новому весняному дню. На кожного з них покладені певні обов’язки. Державні службовці управління з питань внутрішньої політики розуміють ту відповідальність, яка закладена в самій назві структури. Працівники цього управління – це люди особливої професії, представники якої володіють, з одного боку, широкими повноваженнями, а з іншого – несуть подвійну відповідальність за стан справ у суспільстві. Це нелегка щоденна праця, яка потребує самопожертви, бажання служити людям та справжньої відданості своїй справі.
Очільник області Валерій Головко неодноразово наголошував, що внутрішня політика на загальнодержавному рівні – це сукупність напрямів діяльності держави, її структур та інститутів, а також суспільних інститутів, спрямована на збереження або реформування існуючого суспільного і державного ладу, регулювання суспільного життя. Тому працівники Департаменту розуміють, що на них покладено відповідальну місію – забезпечувати практичне виконання функцій і завдань держави. Заступник голови-керівник апарату облдержадміністрації Микола Білокінь на нарадах зазначав, що працівники нашого управління – це менеджери і експерти, які професійно працюють, беруть участь у виробленні, реалізації та оцінці ефективності здійснення політики. Від рівня їх професіоналізму, прозорості дій залежить ступінь задоволення інтересів громадян, авторитет області. Очолює управління Юрій Варченко, який на посаді першого заступника директора Департаменту працює 12 років. І команда у нього така ж згуртована: Олександра Отич, Сергій Іващенко, Сергій Громов, Олександр Дяченко, Інна Дахно, Андрій Даценко – люди, які понад 10 років і більше ніж 15 років поспіль працюють пліч-о-пліч. До речі головні спеціалісти Іващенко С.Б. та Громов С.А. старожили та аксакали управління: саме з їхнім приходом у квітні 1999 року створювалась і розпочинала роботу ця структура. Микола Білокінь стверджує, що довіра до влади починається з людини. Саме тому суспільство покладає на державних службовців особливо відповідальні завдання, чекає від них компетентності, ініціативи й творчого ставлення до роботи. Працівники управління з питань внутрішньої політики демонструють професіоналізм та відданість справі. Від рівня їхньої компетенції залежить і жвавість суспільних процесів, і вагомість отриманих результатів. Відділ політичного аналізу та прогнозування (начальник відділу Андрій Даценко ) готує проекти аналітичних довідок за результатами моніторингу протестних акцій, щотижневі огляди засобів масової інформації, щоденні повідомлення про діяльність політичних партій та громадських організацій для оперативного інформування Адміністрації Президента України та Кабінету Міністрів України, інформаційно-аналітичні матеріали про діяльність інститутів громадянського суспільства,інформації про суспільно-політичну ситуацію в районах і містах області. Одним із важливих аспектів діяльності управління – це організація та проведення заходів з нагоди державних свят, ювілейних та пам’ятних дат в області (разом з управлінням культури та організаційним відділом апарату облдержадміністрації).
Відповідно до Указу Президента України від 22.01.2016 № 17 “Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917-1921 років” 2017 рік проголошено Роком Української революції 1917-1921 років.
17 березня 2017 року виповнилося 100 років від початку Української революції 1917-1921 років – одного із найважливіших і найскладніших періодів в історії українського народу ХХ століття. Саме в цей день, 100 років тому, було утворено Українську Центральну Раду — український представницький орган, головою якого було обрано Михайла Грушевського. Після Всеукраїнського Національного Конгресу 19-21 квітня 1917 року (6-8 квітня за старим стилем) Українська Центральна Рада стала першим парламентом України.
Полтавська обласна державна адміністрація на чолі з Валерієм Головком спільно з громадськими об’єднаннями та навчальними закладами області провела низку заходів на вшанування традицій боротьби за незалежність і соборність України та військової звитяги захисників рідної землі, творців національної державності, тисячолітньої історії державотворення нашого народу.
При підготовці матеріалів до проведення заходів з відзначення 100-ліття початку Української революції 1917-1921 років, директор Департаменту Вадим Штефан наголосив, що кожна нація має знати свою історію та шанувати видатних особистостей, які боролися за її незалежність і самостійність. Особливо сьогодні ми маємо усвідомлювати буремну історію боротьби українського народу за одвічну мрію про власну державу та національну єдність на початку минулого століття. Ключовим рушієм Української революції 1917-1921 років був український народ і його політична еліта, що еволюціонувала від ідей політичної автономії та федерації до усвідомлення власної державної незалежності.
Революція була явищем загальноукраїнським. У всіх регіонах розвивався національний рух, створювалися та діяли українські органи влади, політичні партії та громадські інституції, відроджувалася культура.
«Україна, яку ми маємо сьогодні, є спадкоємицею державницьких традицій, закладених революцією 1917–1921 років. І сьогодні, в день утворення Української Центральної Ради, ми вшановуємо пам’ять видатних полтавців, які працювали в її Уряді», – констатував Микола Білокінь на нараді з підготовки та проведення зазначеного заходу.
Сучасна Українська держава є продовжувачем державно-національних традицій, сформованих під час Української революції 1917-1921 років. Соборність українських земель є результатом багатовікових устремлінь нашого народу мати єдину незалежну національну державу, прямим наслідком об’єднавчих державотворчих процесів на українських землях.
«Сьогодні, коли кращі сини і доньки України знову зі зброєю в руках захищають територіальну цілісність та суверенітет нашої держави на Сході України, маємо щодня, щохвилини пам’ятати, що лише в єдності наша сила, і лише наполегливий, цілеспрямований рух уперед дасть нам змогу побудувати сильну, економічно і духовно багату країну», – зауважив очільник області. Хотілося ще раз переконатися, що українці знають і шанують свою історію, а головне – виносити з неї уроки. Соборність України – не просто словосполучення в устах оратора. Соборність є вектором направленості суспільного життя – це спогад про майбутнє і водночас намір єднання.
І ще один факт з життя Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю.
Верховна Рада прийняла постанову “Про встановлення Дня українського добровольця” (проект № 4261). Документом встановлено День українського добровольця, який буде відзначатися щорічно 14 березня. Березень 2014 року увійшов в новітню історію України завдяки фактичній анексії Кримського півострову військами Російської федерації. Водночас, на південно-східних територіях України активно проводились проросійські мітинги з закликами від’єднання від України та приєднання до складу Російської федерації, захопленням адміністративних будівель та підняттям російських прапорів. У березні 2014 року, усвідомлюючи високий ризик військового вторгнення на територію материкової України та бажаючи захистити незалежність, суверенітет та територіальну цілісність своєї держави, згідно рішення керівництва Самооборони Майдану добровольці із Самооборони Майдану вирушили на військовий полігон для проходження військової підготовки з метою подальшої участі у воєнних діях. Як наслідок, з лав Самооборони Майдану було сформовано Перший добровольчий батальйон Національної гвардії. 14 березня 2014 року більше п’яти сотень бійців Самооборони Майдану прибули на полігон в Нові Петрівці Київської області. Так розпочався бойовий шлях першого добровольчого батальйону.
Працівники управління з питань внутрішньої політики Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю разом з управлінням культури облдержадміністрації та Державним архівом в Полтавській області долучались до проведення Дня українського добровольця (фото-виставка, мітинг, покладання квітів, концерт).
Ось так, в турботах, ретельній роботі та клопотах закінчили наші державні службовці робочий день. Завтра Весна знову постукає до них у вікна і покличе на роботу.
А зараз – тиша, прислухайтесь: квітневий вечір, окрилений передчуттям хмільного цілунку нічної фіалки, з розгону шубовснув у ставок, аж круги пішли по воді. Ніч, простоволоса босонога і закошлана від денного сну, розстилає туман на зоряній ріллі. Викотився сріблясто-сизим клубком повний місяць, і завмер.
А на ньому таємничим візерунком викарбувана дівчина з коромислом на плечах, яка загадковою посмішкою місячного обличчя спостерігає за нами із чорної небесної висоти. І йде та босонога дівчина вічною дорогою тихо-тихо, немов боїться розплескати воду у безмежний простір. Боїться зронити краплину чарівного сяйва, щоб часом не сполохати бджоли зірок, які сторожко випурхнули із нічної дрімоти і стали очима неба. Іде вона і обережно поглядає на стежку Чумацького шляху, засипаного суцвіттями малесеньких зірочок, схожих на весняні білі яблуневі квіти. Дивиться на землю дівчина сумним поглядом, немов згадує своє земне життя і не може вийти із зачарованого місячного кола, яке і манить і тримає її за плечі. І дивляться на землю очі місячної дівчини, такої самотньої і безпорадної в своєму очікуванні на чудо.
Світло-русі янголи запалюють зоряні лампадки, вивішують свічки на розпорошеному мливі Чумацького шляху – наближають свято Паски. Здається, що у мороці вимальовується лик ікони, дух святості розриває грань неба, шукаючи порятунку в молитві. На якусь коротку мить у прірві зорепаду звучить молитва, осяяна синьооким спалахом століть, і несе на землю благодать. Правічна Мудрість губить нетлінне зерно щирої правди, щоб паростки виплекали люди і могли скористатися її порадами. Але Мудрість майже ніхто не слухає, тому в її сивій душі – марево горобин, а на очах сльози заклякли мерзлим відчаєм і квилять удовиною журбою. Мудрість така стара, як світ, і втомлена, немов та жниця, яка цілісінький день трудилась на полі не розгинаючи спину. Тому вона готова хоч зараз передати комусь свої знання, але достойного нащадка чи спадкоємця нема! І така нападає на Мудрість німа вселенська розпука, хоч вовком вий! Її серце відлунює тишу, а самотній стогін до самого дна пронизує душу. У галактичних просторах безмежного і нескінченного Всесвіту, у світлі давніх символік постає образ любові. І Мудрість заспокоюється. Любов, світла і прекрасна Любов – нащадок сивочолих волхвів, мозаїкою сонячних відблисків поставила тавро, як відмітку вічного буття.
Місяць залатує зношені і обшарпані вітрами боки, збираючись до яскравої зірки-красуні в прийми. Він обриває пелюстки почуттів, що іскристою феєрією розметаються у космічних просторах Всесвіту. Із вічних коліщат часу струшується злежаний пил віків, що кометами розриває сапфірову даль і падає на землю коштовно-росяним вінцем. А скуйовджені трави простягають шовкові пальці, щоб хитрий обманщик-пересмішник одягнув на них рубінові персні. Та йому тільки відлуння вслід сміється. Сіється зморшками місячна доріжка. Ніч. Квітнева тиха ніч.
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
