Про додаткову відпустку за особливий характер праці медичних працівників

Прочитаєте за: 3 хв. Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google

Про додаткову відпустку за особливий характер праці медичних працівників

Якої тривалості має бути щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці лікарів-анестезіологів-реаніматологів, а також лікарів відділень (груп) анестезіології-реанімації та палат для реанімації й інтенсивної терапії? Які періоди роботи зараховуються до стажу, що дає право на таку відпустку?

У Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290 (у редакції постанови від 13.05.2003 р. № 679), визначено максимальну тривалість щорічної додаткової відпустки, яку може отримати працівник конкретної професії (посади), виду роботи, виробництва.

Відповідно статті 8 Закону України «Про відпустки» (далі – Закон) конкретна тривалість таких відпусток установлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Атестація робочих місць за умовами праці в такому разі не вимагається.

Згідно з поз. 122 розділу XVII «Охорона здоров’я, освіта та соціальна допомога» лікар-анестезіолог-реаніматолог, а також лікар відділень (груп) анестезіології-реанімації та палат для реанімації й інтенсивної терапії мають право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 11 календарних днів.

Відповідно до ст. 9 Закону до стажу роботи, що дає правo на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, зараховується:

час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менш як половину тривалості робочого дня, встановленої для працівників такого виробництва, цеху, професії або посади;

час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами праці та за особливий характер праці;

час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

Крім цього, згідно з Порядком застосування названого Списку, затвердженим наказом Мінпраці України від 30.01.98 р. № 16, зареєстрованим у Мін’юсті України 30.01.98 р. за № 58/2498 (із змінами), додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно до фактично відпрацьованого часу. У розрахунок часу, що дає право працівникові на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менш як половину тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.

Отже, якщо працівник хворів, перебував у відпустці без збереження заробітної плати, на навчанні тощо, або певну кількість робочих днів був зайнятий в умовах, передбачених Списком, менш як половину тривалості робочого дня, – ці дні не зараховуються до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці.

Облік часу, відпрацьованого в умовах, передбачених Списком, провадить власник або уповноважений ним орган.

Начальник відділу з питань експертизи умов праці Управління Держпраці у Полтавській області Вікторія Полєнова.

матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко

Читайте нас у Telegram

Приєднатися
Поділитись новиною:

Схожі новини: