14-ох полтавських військових нагородили на передовій та передали допомогу (ФОТОРЕПОРТАЖ)

За мужність і героїзм, вірність військовій присязі проявлені при виконанні бойових завдань під час проведення АТО на Сході України, вагомий особистий внесок у захист територіальної цілісності та суверенітету України, почесною відзнакою Полтавської обласної ради нагрудним знаком “За вірність народові України” І ступеню учора у напівзруйнованій шахті Бутівка, де українські вояки тримають оборону, нагородили 14-х полтавських бійців 72 ОМБ. Нагороди хлопцям вручив депутат обласної ради Руслан Рогов.

“Мені сьогодні випала велика честь приїхати сюди, аби нагородити полтавців – справжніх чоловіків, наших захисників. Я дуже гордий тим, що командир сказав за вас гарні слова. Я сам полтавець, тому це для мене – надважливо. Дуже велике щастя розуміти, що ви достойно представляєте наш край на передовій. Я вам за це вдячний. Якщо у когось є якісь питання чи проблеми – звертайтеся, я зроблю усе можливе і неможливе, я захищатиму інтереси кожного з вас. Моя подяка вам безмежна, бо ви даєте нам можливість працювати і мирно жити. Бережіть себе! Повертайтеся живими!”, – сказав Рогов, звертаючись до військових.

Разом з тим, волонтери з Полтави та Чутово привезли хлопцям в Авдіїівку гуманітарну допомогу – пральні машини, бойлери, буржуйки, телевізори, теплі речі, маскувальні сітки, продукти харчування, медикаменти, дитячі малюнки та багато іншого. Фінансову підтримку надав голова ГО “Радикальні зміни” Леонід Семикін.

“Хлопці, вами пишається вся Україна. Пройде час, і все стане на свої місця. Сьогодні саме ви пишите історію. Ми будемо допомагати вам усим, чим зможемо. Я вам дуже вдячний”, – сказав волонтер Сергій Глоба.

Військові таким гостям були раді, дякували за підтримку та передавали вітання тим, хто не забуває їх та допомагає. Також захисники вручили грамоти волонтерам.

Розповідали і про ситуацію, що складається наразі на передовій і про матеріальне забезпечення, ділилися спогадами та планами на майбутнє.

“Головне завдання – зберегти особовий склад, у нас солдати на вагу золота, не говорячи уже за офіцерів. Я кажу за офіцерів, а не за людей, які носять погони. Бо таких багато, але часто більшість з них не відносяться до когорти вояків”, – зазначив командир 8 роти 72 ОМБ.

“Ми – військові Щербанівської роти. Нас виїжджало 19, у 8-й роті служить 14. Я в АТО уже третій раз, мені не звикати. Першу ротацію возив на Дебальцеве солярку, потім на Авдіїівку. Коли їхав сюди, знав, що нас чекає. Перший місяць жорсткий був, сєпари обнагліли, лазили тут, як у себе вдома. Підповзали на 10-20 метрів, а ми нервувалися через те, що хлопці були необстріляні, молоді, толком в учєбкі не були, як нам обіцяли, але виявилося, що усе лише на словах. Дякую нашому командиру, він чітко і холоднокровно нас ввдодив в курс. Хлопці молодці, почуття гумору не втрачають навіть коли йдуть запеклі бої. Я ними дуже задоволений. Чесно кажучи, не дуже добре до нас рота Щербанівська поставилася під час відправки. Нас викинули як собачат – без підготовки, а скрізь розказували навпаки. У багатьох хлопців, які тут воюють, вдома дуже великі труднощі, на це ніхто не подивився. Щоб вам там не розказували,у нашій знаменитій Щербанівській роті, у якій я прослужив 10 років, за 2 місяці не було жодного дзвінка, ніхто не спитав ні де ми, ні що з нами. Ми з полтавськими хлопцями живемо тут однією родиною, немає різниці хто старший, хто менший за званням, ми усі – полтавці. Командир у нас класний. Він має високу нагороду керівництва – орден мужності ІІІ ступеню. У нас немає проблем з водою, дровами, бувають інколи перебої, але хлопці усе розуміють, бо командир такий, що все, що потрібно для солдатів – усе зробить”.

Поспілкувалися в Авдіївці “Новини Полтавщини” і з волонтером, художником родом з Черкащини, який виготовляє прапори для українських військових.

“Народився на Черкащині. Живу в Києві. Черкащина – це край Богдана Хмельницького, звідти й маю проукраїнську позицію, тягу до незалежності. Більше ніж 2 роки я – волонтер. Починав з допомоги батальйону “Черкаси”, і до сьогоднішнього дня допомагаю 72-й бригаді. Я художник. Виготовляю прапори для бригади, майже кожному підрозділу уже вручив їх. Працюю не сам, багато людей долучаються до цієї справи, бо самому зробити це – нерально. Без підтримки небайдужих людей неможливо допомагати фронту. Бо коли ми разом – ми сила, і ми переможемо”, – розповів Олег Ганжа.

матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко