Право на щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці слюсарів з ремонту автомобілів

Відповідно до статті 76 Кодексу законів про працю України, частини 1 статті 4 Закону України «Про відпустки», працівники, за роботу у несприятливих умовах, мають право на отримання щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці.

Право працівників на таку відпустку визначається відповідно до Списків виробництв, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290 (із змінами). Визначено Порядок застосування Списку.

Згідно з позицією 104 підрозділу «Функціонування автомобільного транспорту» розділу XXVIII «Транспортні послуги» названого Списку право на додаткову щорічну відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці надається слюсарям з ремонту автомобілів, зайнятим в автогосподарствах ремонтом двигунів автомобілів, що працюють на газі та етилованому бензині.

Конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором за результатами атестації робочих місць за умовами праці (частина 2 статті 7 ЗУ «Про відпустки»).

Атестація проводиться згідно Порядку, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 01.08.1992 року №442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» та Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених Міністерством праці України (Постанова №41 від 01.09.1992р.).

Вказана відпустка надається пропорційно фактично відпрацьованому часу.

У розрахунок часу, що дає право працівнику на відповідну додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах із шкідливими і важкими умовами праці не менше як половину тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.

Згідно статті 7 Закону України «Про охорону праці», роботодавець може за свої кошти встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації (в тому числі і щорічні додаткові відпустки), не передбачені законодавством.

Оплата таких відпусток провадиться з прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків та інших обов’язкових платежів до бюджету.

Водночас під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров’я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору (стаття 5 Закону України« Про охорону праці»).

Головний державний інспектор Управління Держпраці у Полтавської області Гаркава Н.В.