Право працівників на підвищену оплату праці за роботу в шкідливих і важких умовах праці

Прочитаєте за: 3 хв. Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google

Згідно зі ст. 100 КЗпП України на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я встановлюється підвищена оплата праці.

У зв’язку з внесенням змін до статті 100 КЗпП України (Законом від 15 грудня 1993 року) і віднесенням повноважень затверджувати перелік важких робіт і робіт зі шкідливими умовами праці до компетенції Кабінету Міністрів України слід визнати, що КЗпП України не передбачає права підприємства самостійно затверджувати перелік названих робіт.

На основі ст. 100 КЗпП України Генеральна угода про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні передбачає доплати за роботу у важких і шкідливих умовах праці у розмірі 4, 8 і 12% тарифної ставки (окладу), а за роботу в особливо важких і особливо шкідливих умовах праці — у розмірі 16, 20 і 24% тарифної ставки (окладу).

Конкретні розміри доплат за роботу в шкідливих і важких умовах праці встановлюються на основі атестації робочих місць за умовами праці та нараховуються за час фактичної зайнятості працівників в таких умовах праці. При наступній раціоналізації робочих місць і поліпшенні умов праці доплати зменшуються або відміняються повністю також на основі атестації робочих місць.

Порядок доплат за роботу в шкідливих і важких умовах праці і методику розрахунків конкретних їх розмірів установлено постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 03.10.86 р. N 387/22-78, якою затверджено Типове положення про оцінку умов праці на робочих місцях і порядок застосування галузевих переліків робіт, за якими можуть установлюватися доплати працівникам за умови праці.

Перелік робіт, для яких застосовується така доплата, має затверджуватися Кабінетом Міністрів України. На цей час затверджено галузеві переліки робіт зі шкідливими та важкими умовами праці, згідно з якими може встановлюватися підвищена оплата праці робітників підприємств з виробництва літальних апаратів (постанова КМУ від 02.04.2009 р. № 307); у будівництві (постанова КМУ від 12.07.2005 р. № 576); в установах та на посадах системи АМН України (постанова Президії Академії медичних наук України від 24.11.1994 р. № 14/1) тощо.

Однак для деяких професій, посад, виробництв такого переліку КМУ ще не затвердив, тому на практиці варто керуватися тими типовими переліками, які у свій час було затверджено Держкомпраці Союзу РСР (Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / В. Г. Ротань, І. В. Зуб, Б. С Стичинський. К.: Видавництво «А. С. К.», 2007. — Пункт 2 коментаря до ст. 100 КЗпП) і лист ЦК Профспілки працівників освіти і науки України від 16.04.2010 р. №02-5/169).

Крім того, за ст. 7 Закону України «Про охорону праці» роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати у колективному договорі (угоді), трудовому договорі форми, системи, розмір заробітної плати та інші види трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо).

Начальник відділу з питань експертизи умов праці Управління Держпраці у Полтавській області В. Полєнова

матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко

Читайте нас у Telegram

Приєднатися
Поділитись новиною:

Схожі новини: