Про визначення права на скорочений робочий тиждень за умови праці
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Роз’яснення про визначення права на скорочений робочий тиждень за умови праці надає начальник відділу з питань експертизи умов праці Управління Держпраці у Полтавській області В.М. Полєнова.
Скорочена тривалість робочого часу встановлюється для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, – не більше 36 годин на тиждень. Це положення пункту 2 частини першої статті 51 КЗпП України є нормою прямої дії в частині встановлення максимальної тривалості робочого часу працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці та підлягає також прямому застосуванню разом із Переліком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 163 (далі — Перелік).
Однак, пунктом 9 Порядку застосування Переліку, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики 23 березня 2001 р. № 122 (далі — Порядок), встановлено, що право працівника на скорочену тривалість робочого тижня виникає тільки при віднесенні його робочого місця до категорії робіт із шкідливими умовами праці за результатами атестації робочих місць за умовами праці. Скорочена тривалість робочого тижня з урахуванням результатів атестації встановлюється колективним договором.
Встановлення за результатами атестації факту наявності шкідливих умов праці, що дають право на скорочений робочий тиждень відповідно до Переліку, означає, що працівник одержав із дня належного оформлення результатів атестації право на скорочений робочий тиждень (розпорядчі документи підприємства), хоча відповідна робота і не включена ще до колективного договору як така, що дає право на скорочений робочий тиждень.
Водночас, надання будь-яких компенсацій за минулий час (до оформлення результатів атестації, що підтверджують право на скорочений робочий тиждень) у зв’язку з тим, що працівникові не був скорочений робочий час, неможливо. Лише з дня оформлення результатів атестації, якщо фактично робочий тиждень не був скорочений, працівник може зажадати оплати праці з урахуванням переробітку.
При вирішенні питання про встановлення скороченої тривалості робочого тижня не має значення відомча підпорядкованіст
Для визначення права працівників на скорочений робочий тиждень важливо правильно встановити професію, до якої відноситься відповідне робоче місце з урахуванням фактично виконуваних працівником обов’язків і переліку робіт, які відносяться до цієї професії (спеціальності) відповідно до кваліфікаційного довідника. Найменування професії (посади) повинне відповідати Класифікатору професій.
Отже, для визначення права на скорочену тривалість робочого тижня за роботу із шкідливими умовами праці необхідно враховувати всі норми зазначеного вище Порядку.
Право на скорочену тривалість робочого тижня за роботу із шкідливими умовами праці визначається у строгій відповідності з Переліком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. N 163.
Відповідно до пункту 9 Порядку застосування зазначеного вище Переліку, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 23.03.2001 р. N 122, скорочена тривалість робочого тижня встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці, яка проводиться згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. N 442.
Підтвердження цього права працівникові можливе тільки при віднесенні його робочого місця до категорії із шкідливими умовами праці за результатами атестації робочих місць за умовами праці.
Згідно з Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затвердженою наказом МОЗ від 08.04.2014 р. N 248, зареєстрованим в Мін’юсті 06.05.2014 р. за N 472/25249 (набрав чинності від 30.05.2014 р.), шкідливі умови праці це умови, що характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи та здатні чинити несприятливий вплив на організм працівника та/або його нащадків.
Віднесення робіт до категорії із шкідливими і важкими умовами праці та визначення права працівників на пільги і компенсації за роботу в цих умовах здійснюється на підставі результатів атестації відповідних робочих місць за умовами праці, яка проводиться згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. N 442.
Для виробництв, робіт, професій та посад, в яких у Списках N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, передбачено показники умов праці, атестацію проводять саме за цими показниками (Методичні рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені 01.09.1992 р. Міністром праці України (постанова N 41) та Головним державним санітарним лікарем України).
Так для працівників установ охорони здоров’я та соціального захисту населення у Списках, а також у зазначеному вище Переліку, зокрема передбачено показник “безпосереднє обслуговування хворих”, яких не піддається дослідженню.
Це відповідає і вимогам вказаної Гігієнічної класифікації праці, у якій визначено, що особливий характер праці це роботи, які виконуються з високим рівнем нервово-емоційно
Так, зокрема, згідно з Додатком 3 до Гігієнічної класифікації праці, умови праці працівників в спеціалізованих медичних, інфекційних, туберкульозних установах і підрозділах відносять до відповідного класу без проведення досліджень, наприклад до ступеня 3.3 – умови праці працівників, які мають контакт зі збудниками інфекційних хвороб (або мають контакт з хворими), а також працівників патоморфологічни
Отже, враховуючи особливий характер праці медичних працівників установ охорони здоров’я, вважаємо при проведенні атестації робочих місць в цих установах може застосуватись Інструкція, затверджена заступником Головного державного експерта з умов праці України та заступником Головного державного санітарного лікаря України (лист Мінпраці від 05.05.95 р. N 06-1544 і МОЗ від 17.05.95 р. N 5.05.08-370), згідно з якою атестація відповідних робочих місць проводиться комісійно, без проведення санітарно-гігієн
Необхідно також враховувати, що у відповідних розділах і підрозділах використовуються також узагальнені назви професій (наприклад, робітники, керівники та спеціалісти).
Скорочена тривалість робочого тижня встановлюється працівникові лише в ті дні, коли він фактично був зайнятий у шкідливих умовах не менше половини робочого часу, встановленого для відповідного виробництва, цеху, професії, посади із шкідливими умовами праці.
Однак в окремих випадках у Переліку встановлюється, що право на скорочений робочий час працівник одержує за умови, що він «постійно зайнятий», «постійно працює» у шкідливих умовах. У таких випадках застосовується скорочений робочий час лише в дні, коли працівник фактично був зайнятий у цих умовах протягом усього скороченого робочого часу, встановленого для працівників відповідних виробництв, цеху, професій, посади. Використовується й протилежна правова норма – визнання працівників постійно зайнятими на роботах з шкідливими умовами праці – незалежно від фактичного часу роботи в таких умовах (підрозділ “Ветеринарна медицина” розділу 27 Переліку).
Розділ 39 “Загальні професії” передбачає професії і посади, робота в яких надає право на скорочений робочий час незалежно від виробництва або цеху, в яких виконується робота. Однак ці професії і посади іноді спеціально передбачені в розділах і підрозділах Переліку, присвячених окремим виробництвам і цехам. Тоді працівникам повинен встановлюватися скорочений робочий час іншої тривалості, що передбачена відповідними спеціальними розділами і підрозділами (це може впливати на тривалість скороченого робочого часу, а в інших випадках дає змогу правильно атестувати робочі місця).
Окремі виробництва і цехи приводяться в Переліку без зазначення на професії (зазначаються лише «працівники» або «працівники, безпосередньо зайняті» у відповідному виробництві). У таких випадках право на скорочений робочий час надається всім працівникам цього виробництва, цеху (або всім працівникам відповідного виробництва, цеху, безпосередньо зайнятим на зазначених роботах).
У заголовках деяких розділів і підрозділів Переліку зазначаються види робіт. У цьому випадку робітники відповідних професій мають право на скорочений робочий час незалежно від виробництва або цеху, в яких ця робота виконується.
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
