Вирішення земельного конфлікту у Оржицькому районі

Аграрний сектор України, який називають “локомотивом” вітчизняної економіки, між тим, залишається у зоні підвищено турбулентності через невизначеність з головним засобом виробництва – землею. І якщо навколо “найдорожчої і найродючішої” раніше точились палкі дискусії про форму власності, то тепер, подекуди, розгоряються справжні селянські війни, за димом яких, інколи, проглядаються вже навіть не економічні, а політичні інтереси. Та все ж частіше такі ситуації – це лише сутички представників бізнесу, деякі з яких абсолютно забули про території, на яких працюють, про потреби селян, потреби самої землі. Ціль одна – захопити якомога більше ріллі, а методи уже не важливі.

Хто заважає селянам жити або як це було?

 Село Великоселецьке Оржицького району останні одинадцять років жило за “спокійним” сценарієм. Грошей не “соціалку” не вистачає – так ця проблема не однієї громади! Тож вирішували її також за звичним сценарієм – разом з місцевим агровиробником. За скрутного бюджетного фінансування утримання дитсадка, школи, будинку ветеранів взяло на себе СТОВ “Селецьке” – бо ж працює підприємство у місцевій громаді, і відповідальність свою за людей повинне відчувати…

Та не довго мир і спокій панували у Великоселецькому.  На весні 2016 року навколо підприємства склалась непроста ситуація, в яку змушені були втрутитись представники обласної влади. Ініціативна група із кількох місцевих селян звинуватила керівників товариства у тому, що вони у незаконний спосіб продовжують угоди права оренди на паї.

– Іншими словами, нам дають підписувати лише першу і останню сторінку додаткової угоди. Якщо не підписуємо – погрожують вигнати з роботи. І кількох працівників уже вигнали. А не дають нам договір, бо не хочуть підвищувати нам орендну ставку, якої ми вимагаємо усією громадою, – обурюються селяни.

За інформацією голови Великоселецької сільради Василя Кулика, з понад 500 пайовиків, які передали свою землю в оренду СТОВ «Селецьке», примірники договорів видали тільки 42 селянам. Причому більшість із них начебто вже звернулися до адвокатів за консультацією щодо розірвання дискримінаційних, на їхню думку, угод.

Тож весняно-польові роботи 2016 року стали для  селян Великоселецького СТОВ «Селецьке» справжнім випробуванням на міцність у нелегкому виборі – залишити все як є, чи прислухатись до протестувальників, які вимагали своєї «правди». Інформація про непорозуміння у Великоселецькому змусила втрутитися голову обласної ради Олександра Біленького. Разом з депутатами обласної ради Русланом Ляшком, Мирославою Василенко і Миколою Горбом прибув до Оржицького району, щоб розібратись у ситуації…та почув лише точку зору двох десятків протестувальників, які зібрались у місцевому будинку культури. З керівництва СТОВ “Селецьке” на зустріч ніхто не з’явився.

“Будемо вирішувати проблемо у правовому полі, але рішуче”, – пообіцяв на зустрічі з селянами голова обласної ради Олександр Біленький.

–  Ми дали термін — за один тиждень сформувати відповіді на запитання, які люди поставили керівникам сільськогосподарського підприємства. Потім діятимемо за обставинами.
Якщо вони абстрагуються від відповідей, ми будемо діяти тільки в правовому полі, звертатися до правоохоронних органів, винесемо на сесію обласної ради. Не наше завдання вирішувати корпоративні конфлікти — це прерогатива суду. Наше завдання — з одного боку створити комфортні умови для бізнесу, з іншого — захистити права селян. І саме на згоді, взаєморозумінні можна досягти цього балансу. Як би там не було, а у ситуації, що склалась, не повинні страждати люди, – сказав під час зустрічі голова обласної ради.

Через тиждень після спілкування з селянами депутати обласної ради Руслан Ляшко та Микола Горб провели виїзний прийом мешканців Великоселецького, під час якого їм людям надавали юридичну допомогу у питаннях землі. Та цим тема не вичерпалась…  

 Очима агровиробника

Зустріч голови обласної ради з керівництвом підприємства СТОВ “Селецьке” все ж відбулась. Її учасники обговорили, зокрема, і скарги мешканців Великоселецького.  Співзасновник та головний інвестор СТОВ “Селецьке” Олег Сливченко, який мешкає у Києві, пояснив – не приїхав на зустріч,  голова сільради не повідомив керівників СТОВ “Селецьке” про візит голови облради та депутатів. Тим часом, говорить, усе загострення – через групу осіб, які збурюють інших селян, переслідуючи свої особисті інтереси «відхапнути» кілька земельних паїв.

– Ті, хто збирався в клубі, — не більше двох десятків людей, не можуть виступати від імені всіх 650 осіб, які передали свої паї в оренду господарству.  Сьогодні має місце «створення сенсації» як депутатами, які приїжджали «розбиратися та допомагати», так і журналістами навколо цього штучно роздмуханого непорозуміння. Ми нікого не примушуємо підписувати договори. Ми підписуємо додаткові угоди до договору. За ними ми підвищуємо орендну плату з 5% до 7%. Люди сьогодні у відчаю, зневірені, в стані депресії, ситуація в країні не стабільна – цим і користуються нечисті на руку ділки.

 Доречі, сам Голова села Василь Кулик є таким же співзасновником СТОВ “Селецьке”, як і я, лише формально подарувавши свою частку власному синові через обрання на посаду. То невже ви вірите, що він, як співзасновник, не знає про зміст додаткових угод, і що господарство сьогодні не змушує нікого нічого подовжувати?! У вас не викликає глибоке здивування, що Василь Кулик, як пайовик, який власноруч підписував договір, та співзасновник СТОВ «Селецька», який приймав участь у затвердженні форми типового договору оренди землі, насправді не ознайомлений зі змістом договору і вважає його «дискримінаційним»!? Тому тепер ви розумієте, що його заяви сьогодні виглядають просто смішно… Мешканці села все чудово розуміють, тому і не підтримали цей цирк двох горе-акторів. Саме тому їм не залишалось іншого вибору, як штучно створити конфліктні ситуації та пробувати привернути цим увагу депутатів і журналістів, – вважає Олег Сливченко.

Свою чесність перед громадою і добру волю у співпраці, говорить Олег Сливченко, СТОВ “Селецьке” давно підтвердило справами – опікою над соціальними закладами і ставленням до робітників.

– «Село у нас прекрасне, школа прекрасна, відремонтована, дітки мають можливість пообідати за одну гривню — ми не лише даємо продукти, але й платимо за харчування в школі. Старі у будинку для літніх людей теж нагодовані й доглянуті. Я міг би відмовитися від утримання будинку для престарілих, але ж нещасні старі, які там проживають, повмирають від голоду, бо сільська рада не зможе їх прогодувати. У нашому господарстві нині працюють 125 осіб — жителів села. І це коли заради економічної доцільності для СТОВ достатньо всього 40 робочих місць. Але ми свідомо йдемо на такий крок і створюємо робочі місця для підтримки людей. 125 осіб працевлаштованих у селі! Вам щось це говорить? Ніхто з підприємців та фермерів у селі досі не працевлаштував жодного найманого працівника— акцентує увагу Олег Сливченко.

Після зустрічі керівника СТОВ “Селецького” стало очевидним – лише ще одна зустріч, але уже всіх сторін конфлікту, зможе вирішити проблему.

– Потрібно спілкуватись – від цього залежить результат, який зможе задовольнити всі сторони. Ще раз наголошую – ми не судді. Але в наших силах створити переговорний майданчик для селян і бізнесу для пошуку взаємовигідної співпраці, – сказав голова обласної ради Олександр Біленький.  

 Коли не сила дійти згоди…

 Наступна зустріч, яка відбулася наприкінці травня у Великоселецькому, розставила всі крапки. У переговорах знову взяли участь голова обласної ради Олександр Біленький, депутати обласної ради Руслан Ляшко, Мирослава Василенко і Микола Горб. Та цього разу обійшлись без взаємних образ і критики – сторони домовились про нормальну співпрацю.

– Звернень і скарг від селян до нас більше не було. Ми домовились, що договори будуть роздані усім бажаючим селянам, скасують усі звільнення на підприємстві, СТОВ “Селецьке” продовжить роботу у місцевій громаді, не полишаючи своєї соціальної місії. І це добрий приклад порозуміння – потрібно спілкуватись, і тоді можна вирішити будь-які проблеми, – сказав у фіналі історії голова обласної ради Олександр Біленький.

 І замість нappy еnd…

 Непорозуміння між селянами і бізнесом – часта проблема сучасного села. Позбавленні, фактично, засобів до існування люди стають легким паливом для усіляких соціальних бунтів, які, нерідко, мають лише одну мету – матеріальний перерозподіл у селі. При чому, нерідко, у гірший бік для самих селян. Саме таке могло статись у Великоселецькому.

У цій історії учасники непорозуміння встигли знайти компроміс лише після втручання обласної влади. І шукати, хто винний у ситуації, що склалась, пізно. Та відповідним органам, мабуть, варто було б зацікавитись відповіддю на запитання “По чім земля для народу?” і “Хто заважає селянам жити?”. Можливо, відповіді багато чого прояснили б у нелегких земельних відносинах на Полтавщині.