Центр адаптації — територія безпеки
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Без пафосу, без камер і мікрофонів, в тихому куточку центральної частини Полтави близько місяця тому відкрився Центр адаптації для ветеранів АТО. Євген, один з організаторів, одного ранку просто власним ключем відкрив двері – так офіційно розпочав роботу унікальний заклад для бойових побратимів, членів їх родин та майбутніх колег. Нам випала нагода поговорити з усіма трьома ініціаторами – бійцями батальйону Айдар. Приводом стала вже легенда про картину на стіні, яку малюють професійні художники більше чотирьох тижнів.
— З чого все почалося?
Ідея створення Центру виникла ще восени 2014 року. Вже тоді ми добре розуміли, що повернувшись з фронту, зіткнемось з проблемою адаптації дуже гостро. І, збираючи інформацію про те, що відбувається на мирній території, переконувалися в цьому все більше і більше.
— Центр організовували самостійно?
Сталося так, що побратим Андрій Кошман отримав бойове поранення і змушений був залишити фронт. І на власні очі побачив картину ставлення до демобілізованих бійців. Думки про створення закладу адаптації перетворились на впевненість.
Повернувся я. Скільки вечорів ми провели разом з Андрієм, доки ідея не перетворилась в чіткий план дій. І включилися в роботу. Довгих три місяці фізичної роботи та документальної мороки… Скільки разів здавалося що все, нічого не вийде, скільки разів опускалися руки – але ми знаходили слова, щоб підтримати один-одного, і продовжували працю.
Центр ми відкрили. І відкрили якраз таким, яким він малювався в наших мріях. В чергове упевнились в тому, що коли робиш Богоугідну справу – все у тебе вийде. Вийшло.
— Чому «адаптація», а не «реабілітація»?
Всім відома істина – ніхто з тих, хто пройшов фронт, не повернувся додому колишнім. Війна змінює людей. Тому багато ветеранів змушені знову вчитися жити в мирному житті. Вони не можуть адаптуватися, не отримують належної допомоги — і починаються великі проблеми. Для порівняння, наведу приклад США після в’єтнамської кампанії — за бойових втрат в 53 тис. солдатів країна отримала 60 тис. суїцидів ветеранів протягом наступних кількох років. Це свідчить про те, що не була налагоджена якісна адаптація-реабілітація бійців. І ось результат.
— В чому родзинка вашого закладу?
Якщо безпосередньо про те, для чого ж все таки ми створювали наш «Центр соціальної адаптації ветеранів АТО», то відразу ж хочу відмітити – назва чітко відображає концепцію.
Основною метою нашого Центру є якраз соціальна адаптація. Ми вирішили відійти від загальноприйнятої практики, коли соцзаклади пропонують певний набір послуг. Більше схилилися до поняття «ветеранський клуб». Ми маємо Центр, куди приходять ветерани, і в першу чергу, проводять час в компанії побратимів. Паралельно з цим виявляються потреби чи то конкретної людини, чи колективу в цілому — і от тоді використовуються всі наші можливості для задоволення цих потреб. Це дає можливість не витрачати сили і ресурси на те, що не матиме ефекту, чи то ефективність буде незначна. Вже зараз маємо достатньо зв’язків та важелів, щоб впевнено сказати — ми зможемо втілити в життя спільні ідеї.
— Ви взяли напрямок сімейної адаптації?
Так, це сімейна адаптація, разом з дружинами, дітьми, адже боєць перш за все приходить додому, до рідні, й там можуть виникати певні непорозуміння. Незвичні реакції чоловіка можуть бентежити та напружувати дружину, дітей чи батьків.
Окремо в планах є розробка програми адаптації для жінок-військових, котрі перебували в зоні бойових дій. А також збираємо інформацію від вдів учасників АТО, адже вони мають власні потреби, які не поставиш в ряд з вже визначеними попередньо. Зараз є розроблений проект, що спрямований для дружин бійців. Остільки він потребує певного часу для реалізації, тому залишимо його поки що в секреті.
Не залишаємо без уваги і дітей ветеранів. Насьогодні маємо домовленість про безоплатний захід для дітей загиблих, інвалідів та бійців АТО з одним із розважальних центрів міста. Найближчим часом він буде проведений.
— Ви працюєте лише з ветеранами?
До нас заходять хлопці, котрі мають намір йти на контракт, або у випадку мобілізації, йти до армії. Дізнаються про перелік документації, котру мають оформити, про речі та навички, якими б варто володіти ще до потрапляння на війну.
— На стіні пейзаж з символічною назвою «Щастя», як виникла ідея?
Можна повернути солдата з війни, а от війну з нього вже не витягнеш. Це був перший населений пункт, який батальйон «Айдар» звільнив, і вже не віддав. Малюнок без людей, лише природа та війна. Щастя — то символ межі миру та окупації. Далі айдарівці не відступили. Частина війни завжди залишається в розумі, серці й душі солдата.
На останок хочу навести один вислів — «Ніхто не допоможе нам так, як ми самі собі».
З повагою, Евгеній Жемела, Андрій Кошман, Ігорь Дейнека.
Шановні ветерани АТО
Запрошуємо відвідати наш Центр!
До ваших послуг:
— компанія побратимів,
— консультативно-дорадчий пункт
— допомога в отриманні пільг та послуг,
— настільний теніс, нарди, шахи і т.д.
— безкоштовні точки доступу до інтернету, вільний wi-fi,
— принтер, сканер, ксерокс,
— чай, кава,
та багато іншого.
066 740 12 30 Євгеній
068 159 84 48 Андрій
Підписи до ілюстрацій:
1. Обговорення майбутніх проектів
2. Підготовка до турніру з настольного тенісу
3. Щастя — межа між миром та війною
Автор Ю. Костенко, фото А. Тимощук
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
