Свято, якого варто було дочекатись! Решетилівська Весна – 2016 (фото)

Обласний фестиваль народної творчості, культурно-мистецьке свято “Решетилівська весна”, яке через негоду перенесли на тиждень, не розчарувало полтавців, які з’їхались на захід 22 травня. Ярмарок витворів художників і митців Решетилівського району, виступи самодіяльних колективів, і на завершення дня – концерт за участі легендарного гурту Kozak System — цікавий захід змусив шкодувати всіх, хто на нього не потрапив.

Душа народу – у його творчості

Вишиванки, килими, гобелени, сорочки, кераміка – на ярмарку художніх промислів, який традиційно влаштували організатори Решетилівської весни кожний охочий міг вибрати творчий витвір до душі. Голова Машівської райдержадміністрації Юлія Середа завітала на “Решетилівську весну” і як митець.

– Я сама вишиваю, і дуже люблю цей вид творчості. Тому з величезним задоволенням сьогодні тут. Свято викликає захват – таке різноманіття проявів народної душі, такі яскраві барви можуть викликати тільки захоплення цим патріотичним, мистецьким святом, – ділиться враженнями Юлія Середа.

За роки свого існування фестиваль народної творчості “Решетилівська весна” виріс з культурного свята місцевого рівня до культурно-мистецької події, на яку їдуть люди з усіх кінців України.

– Сьогодні свято має статус обласного. Але у перспективі організація його на всеукраїнському рівні. Культурними надбаннями наших майстрів активно цікавляться іноземні гості – величезний гобелен решетилівської майстрині Надії Бабенко «Дерево життя» висить у конференц-залі штаб-квартири ООН у Нью-Йорку. Тому логічним є також наше прагнення залучати до участі у святі іноземні делегації, майстрів з інших областей України, – поділився планами розвитку культурно-мистецького заходу голова Полтавської обласної ради Олександр Біленький.

Решетилівська вишивка…і не тільки

Решетилівський край є офіційним осередком ткацтва, килимарства і вишивання з кінця XIX століття. На спеціально створеній артілі до 1923 року вже працює понад 2,5 тисячі людей. Витвори решетилівських майстрів зробили відомим Решетилівський край у всьому світі, вони отримують першості на виставках Мюнхені, Парижі, Марселі, Брюсселі. У 2005 році знаменита фабрика ім. Клари Цеткін, яка стала промисловим втіленням народної творчості, мало б виповнитись сто років. До ювілею підприємство не дожило якихось півроку…

– До 2000 року на фабриці працювало понад 500 працівників. Та цінність підприємства – навіть не у робочих місцях. Це було єдине підприємство в Україні, яке культивувало і розвивало традиції відомої на увесь світ решетилівської вишивки і решетилівського гобелену. Після закриття фабрики майстри зайнялись кустарним промислом, почали додавати до традиційних етностилів виконання свої візерунки. Тим самим під загрозою сьогодні одні з найдревніших традицій вишивки, – розповідає головний художник Решетилівської фабрики ім. Клари Цеткін 1985-2000 років Петро Шевчук.

Відновлення роботи фабрики потрібне, як повітря, ще одному закладу. Решетилівський художній ліцей, який уже упродовж більш ніж 70 років зберігає традиції килимарства і вишивки.

– На сьогодні у закладі навчається 96 дітей з різних областей України. Якби запрацювало підприємство, на якому завжди працювали найкращі наші випускники, то ми б збільшили набір, адже бажаючих осягнути нелегкі промисли, які ми культивуємо є. Питання лише у робочих місцях, бо більшість наших місцевих майстрів – кустарі-одинаки, – розповідає методист Решетилівського художнього ліцею Людмила Леус.

Тим часом решетилівська вишивка стає дорогим задоволенням для широкого кола споживача. Традиційна вишиванка у мінімальній ціні перевалила за 4 тисячі гривень. Тож говорити про поширення мистецтва у народі говорити важко. І саме повернення до промислового виробництва збереже давні традиції і знову поверне решетилівські вироби у кожну оселю полтавців.

– Сьогодні потужності фабрики імені Клари Цеткін стоять пусткою. Не допустимо, щоб містоутворююче підприємство зі столітньою історією зникло безслідно. Тому сьогодні ми розглядаємо проект передачі потужностей підприємства з приміщеннями на баланс місцевої громади. І я переконаний – люди самі вирішать долю фабрики, захистять творче надбання свого краю і робочі місця для решетилівських митців, – розповів голова обласної ради Олександр Біленький.

Решетилівська вишивка – вид народної творчості, який сьогодні розглядають для включення до культурної спадщини ЮНЕСКО.