Полтавка, яка допомагала військовим, відзначила сьогодні своє 104-ліття (ФОТО)
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Полтавка Ольга Петрівна Майборода, яка минулоріч передавала кошти для військових в АТО, сьогодні відзначила свій 104-й день народження.
Народилася вона у селі Чернечий Яр на Диканщині. Без мами залишилася у шість років, а з восьми уже бавила дітей у заможних господарів.
Жодного дня жінка не навчалася у школі, читати і писати навчилася сама.
“Багато книжок мама прочитала, найулюбленіша – “Анна Кареніна” Льва Толстого”, – розповіла “Новинам Полтавщини” донька Людмила Гулак.
У 16 років Ольгу Петрівну забрала до себе у Полтаву старша сестра, потрібна була нянька її дітям. Потім жінка працювала на трикотажній фабриці.
В Ольги Петрівни надзвичайно красивий голос, який вона успадкувала від батька. Вона була солісткою колективу художньої самодіяльності.
Тут, у Полтаві доля звела Ольгу Петрівну із лейтенантом Степаном Ревою, вони одружилися, у подружжя народилися син та донька. У лютому 1940-го Степан Петрович загинув. І жінка виховула дітей сама. Пережила і голод, і холод. Вона сумлінно працювала, а у вільний час вишивала та в’язала. У 50-х роках Ольга Петрівна вийшла заміж за Івана Івановича Майбороду, який став опорою сім’ї.
“З дитинства вразила історія, яку мені бабуся розповідала. Вона, як вдова офіцера, отримувала молоко, і ділила отой стакан по ковточку на всіх діток у дворі, давала і своїм, і чужим. Не усі так робили, а вона дуже добродушна”, – розповіла внучка Ольги Петрівни Ольга Климко.
Згадала вона історію, і про те, як бабуся працювала у літньому таборі поваром.
“Усі діти чекали саме її зміну, бо готувала вона з усіх продуктів, а не забирала їх додому, як це часто робити інші. Це мене дуже вражало. Тож, коли мені зараз говорять,що, мовляв, “нам чогось не вистачає”, я відразу згадую, що були люди, які самі не доїдали, і в той же час уміли ділитися. І мені здається, що зараз наш народ зовсім не розуміє того, що якби нам не було тяжко, в історії були й гірші часи, і потрібно одне одного підтримувати”, – зазначила Ольга.
“Бабуся мала майже оперний голос, вона творча людина. Вона багато вишивала. Знаходила чим займатися. Малюнки вигадувала сама, і втілювала їх у життя. Шити почала з 6-7 років”.
Ольга розповіла, що коли почали збирати гроші для військових в АТО, Ольга Петрівна відкладала кошти зі своєї пенсії.
“Вони відкладала гроші разом із мамою. І минулоріч, у свій день народження, бабуся передала 700 гривень Полтавському батальйону небайдужих, а владика Федір подарував їй ікону. Дуже вона переживає за Україну, і молиться, і кожного дня запитує чи не закінчилась війна”, – розповіла внучка.
До слів онуки, дочка Ольги Петрівни Людмила додає, що “у мами немає поганих якостей. Вона ніколи нікому не заздрила. Раділа усьому, що мала. Ніколи ні з ким не конфліктувала”.
“27 років мама пропрацювала у Держстрасі прибиральницею. Її так поважали люди! Хоч усі й були з вищою освітою, а вона навіть у школу не ходила, але усі її шанували. Навіть до мене на весілля приходив її начальник, зробив гарний подарунок. А коли він уже пішов на пенісю, вони кожну неділю зідзвонювалися, розпитували одне одного про здоров’я та справи. Мама дуже розумна. Вона вміла виховуватися, вчитися і сама виховувати”, – сказала Людмила Степанівна.
“Вона у злагоді і в мирі жила з чоловіком. Навіть мій чоловік перед весіллям, як побачив як вони живуть між собою, говорив: “Ми теж так житимемо?”.
Ольга Петрівна – людина з великої літери, добра, чуйна, тож рідні говорять, що мабуть за це їй Господь дає скільки років життя.
“Мама нам говорить “Як же я вас покину, я ж вас так люблю!”.
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
