На Лубенщині провели в останню путь Героя АТО Руслана Марченка
Сьогодні Лубенщина прощалася з героєм-захисником, мешканцем с. Михнівці Русланом Володимировичем Марченком, який загинув 11 березня під час мінометного обстрілу біля Авдіївки на Донеччині.
Попрощатися з героєм прийшли небайдужі лубенці, родичі, товариші, бойові побратими, учасники бойових дій в зоні АТО, представники Лубенської та Чорнухинської асоціацій учасників бойових дій, учасників АТО, інвалідів війни та ветеранів Афганістану. Участь в траурній процесії взяли заступник голови обласної ради Анатолій Ханко, голова РДА Іван Дзус, голова районної ради Григорій Угляниця, заступник голови РДА Тетяна Сергієнко, перший заступник міського голови Олександр Шингарій, депутати облради Руслан Рогов та Владислав Мостовенко. Біля кожного двору процесію зустрічали односельці: героя проводжали живим коридором, стоячи на колінах. Поховали його на місцевому кладовищі.
«Усі три втрати – Мальцев, Ярешко та Марченко – у нашому батальйоні від заборонених мін. Того дня, 11 березня, коли Руслан Марченко був на чергуванні спостерігачем, розпочався великий мінометний обстріл. Одна із мін не потрапила на землю, а, зачепившись за дерево, розірвалася в повітрі… Руслан загинув під час виконання своїх обов’язків. Я знав його лише 4 дні», – зазначив помічник командира з правової роботи Генадій Пенделяк.
«Він запам’ятався мені, коли були в Артемівську. Це – людина з великою душею, адже не кожен із вищою освітою буде соціальним працівником. Того дня я повертався із похорону нашого бійця і тут нам повідомили, що ще один герой пішов у засвіти», – додав заступник командира 16 ОМПБ Олександр Ходинський.
«Із Русланом познайомились ще влітку минулого року. Він – відповідальний військовослужбовець. Був кулеметником. Сотні кілометрів у маршах, будували лінії оборони та укриття, разом копали окопи, майже щодня під обстрілами. Завжди був позитивним. Справжній патріот України», – розповів командир 1-ої мотопіхотної роти Володимир Іванов.
Руслан Марченко народився 27 січня 1978 року в с. Михнівці в селянській сім’ї. Навчався у Михнівській школі, потім – у Вовчицькому ліцеї, Полтавському педагогічному інституті, які закінчив з відзнаками. Майже рік пропрацював учителем історії та географії на Дніпропетровщині. У 2004 році закінчив аспірантуру та працював у Києві. Має сина Олексія. Із 1 червня 2015 року воював у складі 16 ОМПБ.
