Головний ендокринолог Полтавщини розповів про природний екологічний феномен
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
При зниженому рівні споживання йоду у людей розвиваються йододефіцитні захворювання – це найбільш поширені у світі неінфекційні хвороби. Але йододефіцит – природний екологічний феномен, який зустрічається в багатьох країнах світу.
Згідно з результатами дослідження, проведеного у Великій Британії 2011 року, йододефіцит був виявлений у 70% населення. В Україні усі без виключення регіони є йододефіцитними. За висновками ЮНІСЕФ, щороку 300 тисяч українців народжуються незахищеними від незворотних вад, спричинених нестачею йоду.
Йод – біологічно активна добавка, яка рятує інтелект
Йоддефіцитними захворюваннями, за визначенням ВООЗ, є всі патологічні стани, що розвиваються в результаті йодного дефіциту, яким можна запобігти при нормалізації споживання йоду.
Захворювання щитоподібної залози є далеко не єдиним і не найважчим результатом недостачі йоду. Окрім патологій щитовидки та зниження імунітету, можливий розвиток розумових відхилень – кретинізму, відсталості розумового розвитку, зниження рівня IQ.
Йодний дефіцит, залежно від ступеня важкості, впливає на розвиток мозку по-різному, тобто поряд з важкими розладами інтелекту є й інші, менш виражені порушення розумового розвитку. Це означає, що недостатність йоду зумовлює у популяції поступове і прогресуюче у поколіннях зниження розумових здібностей кожного зокрема й інтелектуального потенціалу населення регіону в цілому. Як правило, дітям важко навчатись у школі, здобувати професію; у дорослих слабшає імунітет, погіршується пам’ять і працездатність. Щорічні економічні втрати від зниження продуктивності праці в Україні складають як мінімум 44 мільйони доларів або понад 5 мільйонів змарнованих робочих днів.
Кретинізмом називають крайній ступінь затримки розумового і фізичного розвитку, який зумовлений дефіцитом гормонів щитоподібної залози у внутрішньоутробн
Усунення захворювань, пов’язаних з дефіцитом йоду, вітаміну А, заліза в організмі, на думку спеціалістів Всесвітньої організації охорони здоров’я, своєю значимістю перевершує таке досягнення медицини, як ліквідація віспи.
Критеріями ліквідації йододефіцитних захворювань, згідно з рекомендаціями ВООЗ, є: споживання йодованої солі більше 90% населення; частка школярів, у яких збільшена щитоподібна залоза, складає менше 5%; вміст йоду в сечі (екскреція йоду) становить понад 100 мкг/добу.
За все життя людина споживає близько 5 г йоду, тобто одну чайну ложку
Йод належить до життєво важливих мікроелементів: він – складова частина гормонів щитоподібної залози (тироксину і трийодтироніну). Ці гормони регулюють обмін речовин, температуру тіла і ще цілий перелік процесів в організмі.
Добова потреба в ньому, залежно від віку, складає від 90 до 200 мкг.
За все життя людина споживає близько 5 г йоду, тобто одну чайну ложку. Йод, що надходить з їжею, всмоктується в тонкій кишці як неорганічний йодид. Значна частина йоду (90%), що потрапляє в організм, виводиться з нього із сечею.
Недостатнє надходження йоду в організм призводить до розгортання ланки послідовних пристосувальних процесів, спрямованих на підтримку нормального синтезу і рівня секреції гормонів щитоподібної залози. При довготривалому йодному дефіциті за певних умов може настати зрив механізмів адаптації з подальшим розвитком йододефіцитного захворювання.
Що таке зоб?
Найвідоміше захворювання, поширеність якого у минулому розглядали як основний маркер напруженості йодного дефіциту – дифузний нетоксичний зоб.
Зоб – це загальне збільшення щитоподібної залози без порушення її функції. Існує безліч чинників захворювання, проте найчастішою причиною його виникнення (понад 95% випадків) є йодний дефіцит. По суті, зоб – це компенсаторна реакція організму, спрямованою на підтримку постійної концентрації тиреоїдних гормонів в організмі в умовах йодної недостатності.
Найпростішим методом діагностики зоба є пальпація щитоподібної залози. Вона дає можливість, по-перше, виявити зоб, по-друге – оцінити його величину, а також знайти вузлові утвори і визначити їх розмір.
Спектр йоддефіцитної патології (ВООЗ 2001 р.)
|
Вікові періоди |
Йоддефіцитна патологія |
|
Внутрішньоутробн |
Аборти, мертво народження, уроджені аномалії, підвищення перинтальної смертності, підвищення дитячої смертності Неврологічний кретинізм: розумова відсталість, глухонімота, косоокість Мікседематичний кретинізм: розумова відсталість, низькорослість, гіпотиреоз, психомоторні порушення. |
|
Новонароджені |
Неонатальний гіпотиреоз |
|
Діти та підлітки |
Порушення розумового і фізичного розвитку |
|
Дорослі |
Зоб і його ускладнення. Йодоіндукований тиреотоксикоз |
|
Для будь-якого віку |
Зоб Гіпотиреоз Порушення пізнавальної функції Підвищення поглинання радіоактивного йоду при ядерних катастрофах |
Щоденна потреба в йоді, яка залежить від віку і фізіологічного стану становить:
Добова потреба у йоді
(рекомендації ВООЗ, 2001 р.)
|
Групи людей |
Потреби в йоді, мкг/добу |
|
Діти дошкільного віку (від 0 до 59 місяців) |
90 |
|
Діти шкільного віку (від 6 до 12 років) |
120 |
|
Дорослі (понад 12 років) |
150 |
|
Вагітні й жінки в період годування груддю |
200 |
Найважчі йододефіцитні захворювання виникають у перинатальний період. Недостатнє надходження йоду в організм жінки впродовж виношування вагітності викликає формування зоба як у вагітної, так і у плода.
Ліквідація йододефіциту досягається прийманням препаратів йоду під час вагітності і в період вигодовування дитини груддю у дозі не менше 200 мкг на добу та харчових продуктів, що містять йод.
Єдиний надійний спосіб запобігти нестачі йоду в організмі людини – споживання цього мікронутрієнта у будь-якому вигляді
На сьогодні загальновизнаним
Перевагою солі як носія йоду перед іншими продуктами є приблизно однакове споживання її всім населенням упродовж року незалежно від виду і способу харчування. Ефективною масова профілактика вважається тоді, коли понад 90% населення споживають якісну йодовану сіль.
Групова профілактика передбачає застосування препаратів йоду в організованих колективах (дитячих садках, школах, спеціалізованих навчальних закладах). Прикладом такої профілактики у минулому було використання антиструміну.
Індивідуальну профілактику проводять серед неорганізованого населення та за спеціальними медичними показаннями. До таких належать вагітні, жінки, які годують немовлят, які перебувають на штучному вигодовуванні, маленькі діти та діти, які виховуються в домашніх умовах, особи з різними захворюваннями щитоподібної залози.
Найбільш ефективним засобом профілактики є приймання йодактиву, вживання в їжу йодованої солі. Це також можуть бути збагачені йодом харчові продукти (вода, хліб, рослинні жири, молоко, масло, сіль й т.д.), продукти моря (риба, омари, морська капуста), препарати йоду (чисті або у складі вітамінних і мікроелементних комплексів). Таким способом захворювання, зумовлені нестачею йоду, можна ліквідувати раз і назавжди за умови безперервного і додаткового надходження його в організм. Якщо цей процес перерветься хоча б на короткий час, то повернуться всі захворювання, спричинені дефіцитом йоду.
Володимир МИХАЙЛЕЦЬ, завідувач ендокринологічни
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
