Щодо оплати роботи у вихідний день
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Вихíдні дні – дні щотижневого відпочинку. При п’ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідні дні на тиждень, а при шестиденному – один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Законодавство про працю України розглядає різні варіанти визначення другого вихідного дня на підприємствах різного типу (ст.ст. 67, 68, 69 КЗпП України).
Згідно вимог ст. 71 КЗпП України робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.
Залучення працівників до роботи у вихідні дні проводиться за письмовим наказом (розпорядженням) роботодавця.
Відповідно до ст. 72 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі у подвійному розмірі.
Спосіб компенсації роботи у вихідний день (надання іншого дня відпочинку чи підвищена оплата) має бути чітко визначено за погодженням сторін трудового договору в наказі про залучення до роботи в такий день. Якщо цього не зроблено, працівник не має права самовільно визначати інший день відпочинку.
Якщо в наказі визначено, що робота у вихідний день буде оплачена, то застосовуються норми ст. 107 КЗпП України, якщо буде надано інший день відпочинку, то тоді години, відпрацьовані у вихідний день, мають бути оплачені в одинарному розмірі виходячи з посадового окладу (тарифної ставки) працівника і надано інший день відпочинку (вихідний день). При цьому, оплачують години, фактично відпрацьовані у вихідні дні.
Питання щодо термінів надання іншого дня відпочинку як компенсації роботи у вихідний день законодавчо не врегульовано. Оскільки йдеться про відступ від правил про мінімальну тривалість щотижневого безперервного відпочинку (ст. 70 КЗпП України), день відпочинку як компенсація роботи у вихідний день має надаватися через найкоротший проміжок часу після цієї роботи. Але сторони не позбавлені права домовитися про надання іншого дня відпочинку, приєднавши його, наприклад, до початку чи кінця відпустки.
Наказом Держкомстату України «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» від 05.12.2008 р. № 489 визначений порядок обліку робочого часу працівників. Позначки в табелі про причини неявок на роботу, фактично відпрацьований час, роботу в надурочний час робляться на підставі документів оформлених належним чином. Так, на підставі наказу про надання працівникові дня відпочинку за роботу у вихідний день у табелі можна зробити позначку «ІН» (інший невідпрацьований час, передбачений законодавством), тобто цей день не оплачується, а за роботу у вихідний день проставляються фактично відпрацьовані години, які оплачуються в одинарному розмірі.
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
