Кооперативи: Наше минуле чи… майбутнє?
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Мабуть у житті кожної людини була ситуація, у якій вона виступала у ролі «майстра-новачка», до рук якого потрапляв новий невідомий раніше «інструмент». У такій ситуації виникало цілком закономірне питання: «Що це? Для чого? Чи треба «це» особисто мені?». Вислухавши пояснення «більш досвідченого фахівця», приймалось рішення про доцільність використання «новинки». А якщо пояснити було нікому? Тоді, мабуть, зводилась внівець ймовірність її застосування…
Подібна ситуація склалася у нашому суспільстві з використанням кооперативної ідеї, що втілилася у таких економічних організаціях як кооперативи. Тобто, з одного боку є надійний випробуваний часом і світовою практикою інструмент економічної самодопомоги населення – кооператив, а з іншого – населення України, у переважній своїй більшості, не знає про нього, або має викривлену «добою горбачовської перестройки» негативну інформацію. Подоланню інформаційного вакууму і негативного ставлення населення до кооперативів може сприяти викладена нижче інформація.
Передусім зауважимо, що кооперативи серед інших організаційно-правових форм, що здійснюють господарську діяльність, без перебільшення є унікальними підприємствами. Зокрема, якщо суб’єкти підприємництва орієнтовані на отримання максимально можливого прибутку власниками бізнесу за рахунок продажу клієнтам різних товарів і послуг, то кооперативи не мають такої мети. Вони створюються особами для задоволення своїх власних соціально-економічних потреб тоді, коли приватні підприємці чи підприємницькі організації не задовольняють населення відповідними товарами чи послугами на прийнятних для нього умовах (ціна, якість тощо).Основним завданням кооперативів – є забезпечення своїх членів-власників, які одночасно виступають у ролі клієнтів необхідними товарами і послугами на рівні собівартості (тобто ціна на них включає лише реально понесені витрати). Адже нелогічно «на собі» заробляти прибуток. Економічний ефект від кооперативу полягає у економії на витратах, що стає можливим при заміщенні його послугами послуг торговельних, фінансових та інших посередників, адже кожен з них прагне «закласти» у ціну свій інтерес – максимальний прибуток. У світовій практиці існує широкий спектр кооперативів: споживчі, сільськогосподарські, кредитні, страхові, житлові, медичні, освітні, гаражні, дачні та ін. В основу діяльності кооперативів покладено принципи самоорганізації та взаємодопомоги об’єднаних спільною економічною проблемою осіб.
Кооперативні організації, орієнтовані на потреби споживачів, почали засновуватись у Західній Європі ще в останній чверті ХVІІІ століття. Проте, першим успішним кооперативом стало Рочдельське товариство споживачів(Англія), засноване у 1844 році. Досвід цього першого кооперативу отримав значне поширення у країнах Європи з другої половини ХІХ століття.
В Україні перше споживче товариство заснували вчені Харківського університету і місцеві громадські діячі 6 жовтня 1866 року. Його основною метою було забезпечення своїх членів-власників споживчими товарами за цінами, дешевшими за ринкові. Це досягалось за рахунок закупок необхідних товарів у великих оптовиків та шляхом «виходу» на прямого виробника. У 60-х рр. ХІХ ст. рух споживчих кооперативів набув масового характеру. Протягом 1867–1869 рр. споживчі товариства почали діяти в Одесі, Миколаєві, Катеринославі, Полтаві, Херсоні, Києві, Севастополі, Сімферополі, Чернігові, інших містах. Їх членами були представники інтелігенції, чиновники, робітники, службовці, а пізніше селяни. До проголошення радянської влади в українських губерніях було понад 2,5 тис. споживчих товариств, переважна більшість з яких діяли у сільській місцевості.
Говорячи про інші види кооперативів, що діяли у дорадянський час (до 1919 р.) слід зазначити, що Полтавщина є батьківщиною сільськогосподарської та кредитної кооперації. Так, в 1865 р. у Полтаві було створено перший на території України сільськогосподарський кооператив – «Полтавское общество сельского хозяйства». Його метою було підвищення місцевими товаровиробниками ефективності сільськогосподарського виробництва: забезпечення постачання за вигідними цінами всього необхідного для здійснення господарської діяльності сільського населення регіону, спільне використання техніки, а також найвигіднішого збуту сільгосппродукції, вирощеної у господарствах членів цього кооперативу. На 1.01.1911 року на території України діяло 533 таких асоціації, з них на Полтавщині – 224.
Історія першого на території України кредитного кооперативу також пов’язана з Полтавською губернією. В 1869 р. у м. Гадяч було організовано такий кооператив. В загальноімперському реєстрі він був записаний під № 3. Гадяцьке товариство дало початок вирішенню проблеми кредитування підприємливої частини населення, зокрема, сільськогосподарських товаровиробників. Такі кооперативи набули значної популярності серед населення, особливо на селі. У 1919 році на території України функціонувало понад 3300 кредитних кооперативи.
За радянської влади ставлення до кооперативної ідеї було різним – від політики сприяння до планомірного «одержавлення». Останнє, передусім стосується споживчої кооперації. А щодо кредитної та сільськогосподарської – повної заборони на початку 1930 років.
У сучасних умовах українська кооперація представлена споживчими кредитними, сільськогосподарськими, житловими, гаражними та садовими кооперативами. Особлива увага держави сьогодні зосереджена на розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. І це не випадково. Саме такі кооперативи, при вмілому підході їхніх учасників (членів) до справи, можуть успішно вирішувати цілий комплекс проблеми, актуальних для дрібних сільськогосподарських товаровиробників – селян та фермерів. Як і багато років тому вони орієнтовані на сервісні послуги, пов’язані з вирішенням проблем аграрного виробництва. Залежно від спеціалізації сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи поділяються на постачальницькі (мета – гуртові закупівлі насіння, паливно-мастильних матеріалів, добрив тощо), збутові (забезпечення вигідної реалізації зерна, молока, м’яса, фруктів і овочів) та машино-технологічні (організовуються для колективного придбання і подальшої експлуатації сільськогосподарської техніки).
За даними Міністерства аграрної політики та продовольства України станом на 1 січня 2015 року в Україні діяло 613 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Серед них: 147 з обробітку землі та збирання врожаю, 179 молочарських, 34 зернових, 163 переробки та збуту м’яса, 66 плодоовочевих та 171 – іншої спеціалізації.
При цьому слід зауважити, що кооперативи традиційно активізують свою діяльність під час економічних криз, коли населення може сподіватись лиши на свої власні сили, поєднані з іншими людьми спільним бажанням вирішити нагальні проблеми. Народна мудрість не дарма повчає, що гуртом і батька легше бити…
А.О. Пантелеймоненко,
доктор економічних наук,
професор Полтавського університету
економіки і торгівлі
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
