Полтавські мами між роботою та піклуванням про дітей: за результатами соціологічного дослідження
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Як сучасним працюючим батькам, а надто матерям, віднайти час для піклування про дітей? Питання видається скоріше риторичним. З одного боку, ми бачимо усе зростаючі вимоги держави та суспільства до ролі батьків у вихованні та освіті дітей. Змінилося й ставлення батьків до батьківства та до дітей. Сучасна батьківська культура передбачає велике значення емоційної складової у взаєминах батьків та дітей, увагу батьків до потреб дитини та її безпеки, використання експертного та наукового знання у догляді за дітьми та їх вихованні тощо. З іншого боку, ринок праці вимагає від батьків багато працювати. Так, за результатами міжнародних досліджень в Україні найвищий з-поміж європейських країн індекс напруженості роботи (що визначався як ступінь згоди з твердженням «На роботі доводиться багато та завзято працювати»). Як наслідок цих суперечностей, сучасні батьки, а надто матері, опиняються у ситуації пошуку успішного балансу між роботою та сім’єю.
Одним із найважливіших завдань сімейної політики є її здатність ефективно відповідати на подібні виклики і суперечності. Як свідчить кращий європейський досвід важливим механізмом підтримки працюючих батьків є батьківські відпустки, доступні дитячі садочки, а також дружня до сім’ї політика роботодавців, що передбачає зокрема гнучкий робочий час та гнучке робоче місце для працівниць і працівників із сімейними обов’язками. Натомість батьки в Україні, за умов слабкості державних та ринкових механізмів їх підтримки, по-різному вирішують питання балансу між роботою та піклуванням про дітей, але часто за рахунок ресурсів самої сім’ї (наприклад, залучаючи родичів) та за рахунок ресурсів матері – її часу, зусиль або обмеження професійної зайнятості.
Дослідження «Практики піклування про дітей працюючих матерів» було проведене соціологом Оленою Стрельник за підтримки комунальної установи Полтавської обласної ради «Обласний молодіжний центр» та за сприяння Полтавського міського управління освіти у грудні 2014 – лютому 2015 років. Було опитано 373 працюючих за наймом матерів дітей дошкільного та молодшого шкільного віку у м. Полтава. Анкетне опитування здійснене через мережу дитячих садочків та шкіл міста з дотриманням вимог до формування вибіркової сукупності соціологічного дослідження. Одним із завдань дослідження було виявлення ступеня дружності робочих місць до матерів, тобто наявності можливостей для успішного поєднання ними професійних та батьківських обов’язків.
За результатами дослідження було виявлено, що типовий робочий день (8-ми годинний робочий день з понеділка по п’ятницю) зазвичай мають 76% опитаних (87% працівниць державних та 60% приватних структур). Поряд із цим кожна п’ята респондентка має так званий «несоціальний» або атиповий режим роботи, що утруднює повсякденне піклування про дітей. Зокрема, 10% опитаних працюють збільшений робочий день/тиждень, тобто працюють більше 8 годин на день або 40 годин на тиждень (4% працівниць державного сектору економіки та 18% ‒ приватного), 12% працюють за змінним (добовим, тижневим) графіком (8% працівниць державного сектору та 15% ‒ приватного). Вільний графік роботи як один із найважливіших ресурсів успішного поєднання професійних та материнських ролей мають лише 3% опитаних (майже усі працівниці приватного сектору економіки).
Ми також з’ясували, що: 54% респонденток працюють у вихідні дні принаймні один раз на місяць (44% працівниць державних підприємств і установ, 68% ‒ приватних); 30% опитаних матерів працюють понаднормово (26% працівниць державних структур та 37% ‒ приватних), а також, що 27% мають непередбачуваний робочий час (можуть викликати на роботу) (22% працівниць державних структур, 34% ‒ приватних);
Ми запропонували також мамам оцінити окремі характеристики їх робочого місця за 5-ти бальною шкалою, де 1– можливість відсутня, 5 – можливість дуже висока. Виявилося, що найвищою для опитаних матерів є можливість взяти відпустку влітку чи під час шкільних канікул (середній бал 3,8) та можливість без проблем піти на лікарняний по догляду за дитиною (3,5). Поряд з цим, найважливіші ресурси успішного поєднання роботи та сімейних обов’язків, а саме, гнучкий графік роботи (можливість самостійно визначати час початку та завершення роботи) та гнучке робоче місце (можливість працювати вдома) виявилися малодоступними ресурсами для опитаних (середні оцінки 1,8 та 1,5 балів відповідно). Якщо державні підприємства та установи частіше забезпечують ресурси соціального захисту матерів (лікарняні листи, пільгові путівки, відпустки), то приватні – надають дещо більші можливості гнучкого режиму праці та гнучкого місця роботи.
Ще більш недружніми виявилися робочі місця татусів. За відповідями респонденток тільки 38% їх чоловіків працюють зазвичай типовий 8-годинний робочий день з понеділка по п’ятницю. Збільшений робочий день мають 30%, а за вільним графіком працюють 15% татусів (здогадно приватні підприємці та самозайняті), а також 5% перебувають у постійних відрядженнях. Зазначимо, що понаднормова зайнятість татусів є однією з перешкод на шляху їх активнішого залучення до повсякденного піклування про дітей. Можемо припустити, що татусям, які й хотіли би скоротити години своєї роботи для частішого спілкування з дітьми, складно це зробити у тому числі через недружність робочих місць та роботодавців до їх батьківських обов’язків.
Олена Стрельник
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
