Для полтавки найкращим новорічним подарунком став дзвінок від незнайомого бійця АТО
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Полтавка Наталя Чут отримала до Нового року незвичний, але дуже бажаний подарунок. Ним для жінки став дзвінок від зовсім незнайомого бійця із зони АТО, який отримав зібрану її родиною передачу, де серед іншого були дорогі серцю жінки рукавиці її батька, якого на цьому світі вже немає.
“Я збирала сумку – і ковдри, і кашне, і продукти. І якось на очі мені потрапили рукавички мого тата, якого вже немає серед нас живих, але вони залишилися про нього мені, як пам’ять, як спогади. І коли мені дуже сумно — я просто засовувала руки в ці рукавички, і якось віддавало батьківським теплом. Вони вже не нові, але шкіряні, на хутрові, теплі. Я подумала, все-таки зараз на передовій вони можуть комусь бути кориснішими, ніж мені, і зігріти чиїсь руки в холодну пору року в мороз”.
У батькові рукавиці жінка вклала листа. Написала, що, хоча ця річ і пам’ятна для неї, але важливіше нині, коли згодиться вона там. До того ж, подякувала воїнам, що можемо тут спокійно жити та працювати. Наталя лишила свій номер телефону:
“Перший час дуже чекала на відповідь, що мені хтось зателефонує і скаже, що наша передача дійшла до адресата. Але пройшов перший тиждень — ніхто не подзвонив, другий. І я думаю, можливо, просто не отримали хлопці і якось уже перестала чекати, а 16 грудня мій телефон задзвонив, я взяла слухавку і мені сказали: “Наталю, ваші рукавички в мене”. Це настільки був хвилюючий момент — мені важко зараз описати це словами. У мене просто тремтіли руки і котилися сльози — це була така радість, що ти хоча б чимось можеш допомогти нашим солдатам”.
Бійця звати Дмитром — він із Тернопільщини, сам механік. Має дітей та онуків. Наразі лікується в госпіталі, бо був контужений, захищаючи Донецький аеропорт. Чоловік сказав, що дійсно, ці рукавиці стали йому у пригоді. А найголовніше — пообіцяв вижити, бо дуже хоче приїхати після перемоги до Полтави та повернути Наталі пам’ятну річ:
“Він сказав, що пообіцяв своїм солдатам, якщо він залишиться живим, коли закінчиться війна, то приїде у Полтаву і поверне мені татові рукавички. Я сказала, що не треба — нехай вони служать вам вірною службою, але він сказав, що якщо це пам’ять, яка залишилася від покійного батька, то він докладе зусиль, щоб залишитися живим та приїхати в наше місто, аби ближче познайомитися і подякувати. Це наскільки хвилююче”
Наталя Чут любляча мама та щаслива дружина. Разом із чоловіком Євгеном вони виховують двох дітей — Ліну та Владислава. Ця родина, як і безліч інших у нашій державі, хоче миру та цілісності Україні.
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
