Маломобільні люди та історії доглядальників: як в Опішнянській громаді реалізують проєкт «Всетурбота»

У Полтавській області проживають тисячі маломобільних людей. Вони раптово або поступово втратили мобільність через інсульт, деменцію, хронічні захворювання, онкологію, травми чи вік. У більшості випадків догляд за ними беруть на себе члени родини. На їхні плечі лягає значна фізична, емоційна та організаційна відповідальність — часто без необхідних знань, підтримки чи розуміння, як правильно організувати догляд удома.

В Опішнянській громаді проживає 605 людей з інвалідністю, з них 140 — особи з інвалідністю першої групи, і майже половина потребує постійного догляду. Про це полтавські медійники, серед яких і представник «НП медіа», дізналися під час престуру до Опішнянської громади, де реалізовується ініціатива «Всетурбота: медико-соціальна допомога вдома». Журналісти почули історії родин, побачили ситуацію на місцях, відвідали домівки людей, яким надає підтримку мобільна команда «Всетурботи», поспілкувалися з доглядальниками та представниками громад, які впроваджують послугу догляду вдома.

Під час престуру медійники познайомилися з жінкою, яка доглядає свого 71-річного чоловіка. Її звати Тетяна Масляник. Подружжя проживає в селі Опішня. Чоловік після кількох інсультів залишився без двох ніг.

«Усе почалося у 2022 році, коли розпочалася війна. Ми тоді жили недалеко від Охтирки — міста-героя. Там були активні бойові дії, і ми все це дуже гостро відчували. У чоловіка давно цукровий діабет, він уже був на пенсії. А тут війна. І він дуже це переживав. Перший мікроінсульт переніс на ногах. Потім прийшла повістка синові… Це стало для чоловіка сильним ударом. У червні стався повторний, дуже важкий інсульт. Його забрала “швидка”, і після цього він уже не вставав. Три з половиною роки лежить без можливості піднятися», — розповіла жінка.

Вона також додала, що через рік після інсульту почалася гангрена: ампутували одну ногу. Потім вона з’явилася і на другій. Одна сторона тіла була паралізована, зараз не працює і рука.

«Життя було під загрозою, почався сепсис, тому ми погодилися на складні операції. Якби не ці ускладнення, ми б його після інсульту ще підняли…», — продовжила пані Тетяна.

Жінка перебуває біля чоловіка цілодобово, 24/7. Утім, вона не сама, бо є частиною групи взаємопідтримки «Рівний рівному». Там доглядальниця познайомилася з іншими людьми, які опинилися в подібних життєвих обставинах. Спілкування з ними вона називає своєю віддушиною.

«Це справжня віддушина. Хоч на пів годинки вирватися й поспілкуватися з такими, як я. Вони щось підкажуть, порадять… Мені дуже подобається ця група. Чесно кажучи, більше нікуди не виходжу — тільки туди, до дівчат. Я прив’язана до чоловіка», — поділилася жінка.

Також журналісти поспілкувалися з Тетяною Визір, яка вже шість років доглядає свою 82-річну матір. Після інсульту в жінки відібрало мовлення, вона не відчуває руку й ногу, а також хворіє на деменцію.

Заради догляду Тетяна змушена була залишити роботу.

«Я працювала, але коли мама захворіла й злягла, мені довелося звільнитися. Нікого не знайшла, хто міг би доглядати за нею. Ми залишилися вдвох. Улітку ще виходимо на двір. До нас майже ніхто не приходить, щоб не занести інфекцію, бо дуже важко лікувати таких маломобільних людей», — розповіла доглядальниця.

За її словами, раніше знайомі намагалися навідуватися, але через відсутність спілкування мамі ставало емоційно гірше.

«От якби вона могла говорити, її б частіше навідували. Раніше люди намагалися приходити, але коли не виходило спілкування, мама починала плакати, їй ставало гірше, і доводилося навіть викликати швидку», — зазначила жінка.

Вона також стала учасницею груп взаємопідтримки «Рівний рівному», у якій познайомилася з іншими доглядальницями. Під час зустрічей жінки обмінюються досвідом і отримують психологічну підтримку, що допомагає покращити емоційний стан. Спілкування відбувається не лише у форматі розмов, а й під час тренінгів та майстер-класів для доглядальників, зокрема з гончарства, які проводять в «Опішнянській артілі» у селі Малі Будища. Реалізувати такі заходи стало можливим завдяки українсько-швейцарському проєкту «Діємо для здоров’я».

Національна координаторка проєкту Дар’я Герасименко зазначила, що працює з 2023 року, і за цей час у межах ініціативи «‎Всетурбота» по Україні охопили послугами близько 17 тисяч маломобільних людей. Крім того, до груп взаємопідтримки «Рівний рівному» долучилися вже близько 200 доглядальників.

Проєкт працює у тісній взаємодії з громадами, медичними та соціальними службами. Команда виявляє потреби родин і передає їх відповідним фахівцям — від сімейних лікарів до соціальних служб.

«Ми працюємо разом із громадою заради людини», — зауважила Дар’я Герасименко.

Про важливість участі громади в проєкті «Діємо для здоров’я» розповіла начальниця проєктно-інвестиційного відділу Опішнянської селищної ради Марія Волошина.

«Він суттєво посилив соціальний напрям роботи громади, а також дозволив зосередити більше уваги на людях похилого віку, мешканцях віддалених старостатів та доглядальниках, які потребують не лише практичної допомоги, а й психологічної підтримки. Саме робота з доглядальниками нині є одним із найактуальніших напрямків для громади», — наголосила посадовиця.

Щодо роботи ініціативи «Всетурбота» в регіоні розповіла її координаторка в Полтавській області Олена Довгань.

«Перша фаза проєкту стартувала у вересні 2023 року і охопила Диканську, Козельщинську та Котелевську громади. З березня 2025 року розпочалася друга фаза — наразі команда працює в Сенчанській громаді та розширює діяльність на Опішнянську, а згодом — на Козельщинську, Котелевську та Білицьку громади», — повідала координаторка.

Соціальна працівниця Валентина пояснила: команда працює безпосередньо з родинами, оцінюючи їхні потреби на місці.

«Фахівці допомагають із оформленням документів, отриманням соціальних виплат, підбором та забезпеченням засобів реабілітації. Ми намагаємося допомогти кожній людині хоча б у чомусь — і в медичному, і в соціальному плані. Люди нас чекають і знають, що не залишаться самі», — сказала жінка.

Автор: Михайло МИХАЙЛЮК

 

 

 

 

---

[wp_show_posts id=”1014722″]

матеріал підготував/ла: Олександра Клиша