Полтавська журналістка й письменниця створила телеграм-канал, де читає італійські казки українською мовою
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Полтавська журналістка й письменниця створила телеграм-канал, де читає італійські казки українською мовою
На думку Валентини Виноградової-Васконі, яку телеглядачі пам’ятають за циклом програм “Вулиці Полтави”, діткам в часи війни – найтяжче, адже їх лякають страшні руїни і розпач батьків.
Тому саме для них вона вирішила звернутись у своєму новому мистецькому перформансі. І почала перекладати й читати дитячі італійські казки українською для найменших.
“Живучи в Італії понад 20 років, я зараз відчуваю нестерпний біль за рідну країну, за всіх українців. Просто вити хочеться від неможливості дотягнутися до рідних, бути поряд в ці чорні дні. Серце пронизує гордість за наших хоробрих захисників, ненависть до ворогів і бажання хоч чимось допомогти, бути корисною. 24 лютого, о 6-й ранку, мене розбудив телефонний дзвінок з Полтави. Сестра кричала крізь сльози: “Валю, в нас почалася ВІЙНА!”. З того часу мені здається, що я живу в паралельній реальності, сиджу в залі кінотеатру, де 24 години на добу, показують страшний і жорстокий документальний фільм про мою рідну Україну. Я бачу пекло, вогонь, вибухи, справжнє лихо… по нашим дорогам їдуть танки, літаки і крилаті ракети бомбардують наші міста… знищують все, що ми будували, плекали, чим гордилися… Палають будинки, падають від ворожих куль мирні жителі і діти… Та оркам мало смертей і руйнувань, вони посягають на нашу Волю, Свободу, Щастя, Майбутнє. Я сиджу в цьому «кінотеатрі», плачу, кричу, проклинаю ворогів, плескаю в долоні вдалим маневрам наших воїнів… але не можу переступити межу і потрапити в екран… туди, на передову, щоб влучити в якийсь танк пляшкою зі «смузі», перев’язати пораненого солдата, політати разом з «Привидом Києва» або допомогти людям, які не змогли евакуюватися і сидять голодні в оточених містах… Це все емоції, а якщо про конкретну допомогу, то я знаю, що багато чоловіків-заробітчан з Італії повернулися на Батьківщину, вступили до лав ЗСУ чи тероборони. Ми, жінки, теж допомагаємо, чим можемо: грошима, продуктами, речами, займаємося волонтерством. До речі, італійці теж дуже охоче нам допомагають, не ми їх шукаємо, а вони нас! Питають, куди перерахувати гроші, куди принести продукти, ліки”, – розповідає Валентина Виноградова будні діаспорного фронту в Італії.
За її словами, Українська греко-католицька церква Святої Софії в Римі перетворилася зараз на величезний склад гуманітарного вантажу. З ранку до ночі люди з усього Риму зносять коробки з їжею, одягом, медикаментами.
Серед волонтерів, які сортують численні пожертви, можна зустріти не тільки українців, а й італійців, поляків, грузинів, румунів. Італійці виділили спеціальні структури для біженців, деякі пропонують своє житло. Італія стала єдиним, мультинаціональним Фронтом гуманітарної допомоги Україні.
“Я теж долучаюся, а ще працюю на інформаційному фронті, як журналіст і письменниця, пишу інформаційні повідомлення про війну українською й італійською мовами, перекладаю тексти для інформаційного порталу, а цими днями знайшла для себе ще одну корисну справу. Я уявила, скільки маленьких українців переховується зараз в бомбосховищах, скільки тікає з батьками від пекла війни, скільки вимушені жити в чужій домівці, в чужій країні. Вони сплять на підлозі в бомбосховищі або в незручному ліжку, без улюблених іграшок і книжок. Але поряд є мама, яка може їм дати телефон, де вони послухають на ніч казочку. Для наших дітей я і відкрила Telegram-канал з аудіо-казками. Більшість з них діти почують вперше, бо це народні італійські казки і чудові історії від письменників Італії, зокрема від Джанні Родарі. Деякі твори вже перекладені українською, інші я перекладаю сама і озвучую їх, на рідній мові. Мрію і сама написати невеличкі казкові історії. Тішуся, що до цієї справи долучилися мої друзі, тож казочки скоро звучатимуть різними голосами, з різних кінців світу. Буду дуже рада, якщо ця щира справа стане в пригоді українським дітям, відгонить від них тривожні думки і допоможе, з меншим стресом, пережити велике горе війни. Коли війна закінчиться, я продовжу бути «казкаркою», ця справа мене дуже захопила. Мрію, щоб про цей канал дізналося якомога більше дітей”, – вже будує повоєнні й переможні плани наша співвітчизниця.
“Казки італійського чобітка” можна знайти за посиланням.
“Ми з чоловіком щодня молимося за життя і здоров’я рідних і друзів з Полтави і всіх українців, ми мріємо про перемогу!”, – підкреслює Валентина Виноградова.
Фото – Валентина Виноградова
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
