“Більшість думає, що життя рятують вже у стаціонарі”, – лікар Полтавського обласного Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
У Полтавському обласному Центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф надають першу медичну кваліфіковану допомогу всім хто її потребує. До його структури входить 4 станції екстреної меддопомоги у Полтаві, Кременчуці, Лубнах та Миргороді. Діє 24 підстанції та відділ виїзної екстреної консультативної медичної допомоги з навчально-тренувальним відділом.
“Нашу полтавську швидку допомогу знають давно. Із 2013 працює центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. До центру перевели “швидку допомогу” з центральної лікарні Полтавського району. Спочатку було дуже складно. Їм — звикнути до міста, нам – до району. Ми не знали де розташоване те чи інше село. Згодом почали звикати. Викликів багато. Однією з переваг для нас, медиків, є екстериторіальність. Тобто, якщо десь стається велика аварія, багато травмованих, тоді виїжджають бригади з усіх найближчих станцій. Лікарі досвідченні,які мають стаж роботи і в основному з термінальної або з кардіологічної бригад. Також працюють і фельдшери. У нас на станції (авт. – у Полтаві) – 5 змін. У кожній працює 18-20 бригад. Переважно, бригади – усі лікувальні”, – розповідає про роботу Центру старший лікар другої зміни Людмила Тернова.
У службі екстреної медичної допомоги у Полтаві лікарка працює вже 2-ий рік.
“До цього працювала в Горішніх Плавнях у кардіологічному відділені. У Полтаву приїхала трохи підробити, не вистачало кардіологів. І ось уже 21-ий рік “тимчасово” тут працюю. Спочатку важко було після стаціонару. Якось не звично все. Тут своя специфіка. Дев’ятий рік працюю старшим лікарем, а до цього була у кардіобригаді”, – говорить жінка.
Диспетчери ЦЕМД розповідають, що дуже часто хворі ображаються, коли їм ставлять багато запитань, наприклад: де перебуває хворий?; в якому він стані?; що саме болить? Вони роблять це не для свого задоволення. Ставлять такі питання для того, щоб скоріше записали виклик. Бувають випадки,коли не точно говорять адресу. Наприклад, “Десь там, біля першого під”їзду”. Тож медики часто наголошують на правильності адреси, щоб “швидка” якнайшвидше надала допомогу.
Диспетчери закликають кожного ознайомитися із критеріями розподілу звернень залежно від стану пацієнта на екстрені та неекстрені.
Є різні виклики: тяжкі, скандальні, тож як диспетчери, так і лікарі “швидкої” отримають велике психологічне навантаження. Тож з ними постійно працює психолог.
Врятоване життя
“Більшість людей думає, що життя рятують вже у стаціонарі. Але ж першу допомогу надають бригади екстреної медичної допомоги, приїхавши на виклик та зробивши все вчасно. Дехто це розуміє, але ж дехто – ні. До Центру, зазвичай, не приходять отак, щоб подякувати за врятоване життя”, – говорить Людмила Тернова.
16 липня, 22.30, Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, м.Полтава
Борис Крючков прийшов подякувати медикам Центру за врятоване життя дружини. У кабінеті старшого лікаря другої зміни Людмили Тернової він сидів поруч з лікарем і говорив щось… Спочатку не зрозуміла, за що постійно дякує… Потім пані Людмила (лікарка) пояснює всю ситуацію, що півгодини тому її бригада врятувала життя дружині Бориса: “За день таких викликів багато, а за місяць і не порахуєш скільки життів врятували. Головне, що людина жива і йде на поправку… У дружини Бориса був приступ, інфаркт головного мозку (інсульт). Чоловік казав, що в думках вже готувався до похорону. Але бригада екстреної допомоги відреагувала дуже швидко і врятувала їй життя”.
“Оперативно все зробили, професійно, грамотно… Привели до тями дружину… Довезли до лікарні, до першої міської клінічної лікарні у неврологічне відділення… Жінка прийшла до тями, тепер її лікують у стаціонарі, – розповідає Борис Крючков. – Сподіваюсь, що вже все буде гаразд. Заїхав сюди, щоб сказати і ще раз велике спасибі. Добра всім та мирного неба. Ми всі колись сміялись, а тепер знаємо як це” – розповів чоловік.
Його сім’я родом із Луганської області, місто Стаханов. Проживали і в Києві, навіть внучка народилась там, зараз мешкають у Полтаві.
Людмила Тернова запевнила, що випадків, коли приходять у центр швидкої допомоги і дякують за роботу, можна перерахувати на пальцях: “…запам’ятовуються на все життя”.
фото/Анна Чапала
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
