28 жовтня – День вигнання нацистських окупантів з України
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Щороку 28 жовтня в Україні вшановують пам’ять людей, які боролися проти нацистської окупації під час Другої світової війни. Вигнання військ нацистської Німеччини з українських земель тривало понад два роки й супроводжувалося масштабними руйнуваннями, мільйонами людських жертв і трагедіями, що торкнулися практично кожної родини.
Джерело: Український інститут національної пам’яті
Хронологія та ціна війни на українських землях
Друга світова війна розпочалася для України 1 вересня 1939 року із бомбардувань Львова силами люфтваффе. 11 вересня частини Вермахту увійшли до Галичини, але за таємними домовленостями між Гітлером і Сталіним німецькі війська за два тижні відступили на захід. 17 вересня 1939 року у війну на боці нацистського агресора вступив СРСР.
22 червня 1941 року розпочалася війна між вчорашніми союзниками — Третім Рейхом та СРСР, унаслідок чого до кінця року більшу частину України окупували німецькі війська. У грудні 1941 — січні 1942 року радянські війська організували перший великий контрнаступ на території України, але зайняли лише незначні ділянки в Криму та під Барвінковим. Спроба навесні 1942 року розвинути успіх призвела до двох катастрофічних поразок радянських сил у Криму і під Харковом та їхнього відступу аж до Волги. Всю територію України зайняли окупанти.
У лютому наступного року, розвиваючи наступ після перемоги під Сталінградом, Червона армія зайняла Харків та деякі інші міста, але вже в березні залишила їх через німецький контрнаступ. Лише восени розпочалося остаточне вигнання з України нацистських окупантів. 28 жовтня 1944 року радянські війська вийшли на околиці міста Чоп на Закарпатті, однак боротьба на тій ділянці розтяглася аж до 25–26 листопада.
У вигнанні окупантів брала участь вся Україна: регулярні радянські війська та червоні партизани, національне підпілля на чолі з Українською повстанською армією і бійці на всіх інших фронтах світу, що наближали спільну перемогу над Гітлером. Проте війна не скінчилася подіями жовтня–листопада 1944-го: українці воювали в Європі до 8 травня 1945 року, а в Азії — до 2 вересня. На українських землях збройний спротив радянській владі тривав ще майже два десятиліття.
Вигнання нацистів супроводжувалося масовими злочинами сталінського режиму. Зокрема, використовувалися «чорносвитники» — поспіхом мобілізовані місцеві чоловіки, яких кидали у бій непідготовленими та неозброєними. У 1943–1944 роках українські армійські частини РСЧА використовувалися в боях проти національного підпілля, що спричинило братовбивчу війну. У 1944 році в Криму радянська влада депортувала 180 тисяч кримських татар, а на Західній Україні під час придушення національного руху було вбито 150 тисяч осіб, заарештовано 130 тисяч і депортовано понад 200 тисяч.
Унаслідок організованого масового голоду 1946–1947 років в Україні загинуло до мільйона людей. Загалом кількість військових і цивільних жертв війни історики оцінюють у 8–10 мільйонів українців. Пошкоджено або знищено 700 міст, 28 тисяч сіл і 16 тисяч підприємств.
Спростування міфів, пов’язаних із вигнанням нацистських окупантів
Міф 1. Буцімто 28 жовтня 1944 року нацистських окупантів остаточно вигнали з України.
Насправді: Німецькі війська остаточно залишили територію України наприкінці листопада 1944 року. Спочатку в СРСР вигнання нацистів відзначали 8 жовтня (день вибиття німців з УРСР у її тодішніх кордонах), проте згодом свято перенесли на 28 жовтня з урахуванням подій на Закарпатті, де бої за Чоп лише почалися в цей день, а завершилися 25–26 листопада.
Міф 2. Вигнання німецьких окупантів було визволенням України.
Насправді: Визволення означає здобуття волі, але в 1944 році цього не сталося — тоталітарний режим і політичні репресії збереглися. Патріотичні обіцянки радянського керівництва під час війни після перемоги були згорнуті. З поверненням радянської влади зросли масштаби депортацій (поляки, кримські татари, греки, болгари, вірмени Криму, учасники підпілля), а переслідувань зазнали колишні остарбайтери та полонені.
Міф 3. Росія і без України могла перемогти німецьких окупантів.
Насправді: Внесок України у розгром гітлерівської Німеччини був величезним. Жителі УРСР складали приблизно 7 мільйонів (23 %) особового складу збройних сил СРСР (більше, ніж мобілізувала Велика Британія). Прямі людські втрати України становили 8 мільйонів осіб (більше, ніж сукупні втрати Великої Британії, США, Франції, Польщі та Канади). Потужна промисловість України, евакуйована у тил, та тривалі бої на її території допомогли зосередити ресурси для майбутнього контрнаступу.
Міф 4. Всі заслуги у вигнанні нацистських окупантів належать радянським збройним силам і партизанам.
Насправді: Перемога була спільним досягненням антигітлерівської коаліції та визвольних рухів. СРСР отримував масштабну військово-технічну допомогу від союзників за програмою ленд-лізу, а Німеччина була змушена вести війну на кілька фронтів. Крім того, вагомий опір гітлерівцям чинив український національно-визвольний рух — УПА та підпілля.
Пам’ять про мільйони загиблих та історична правда про реальну ціну Другої світової війни залишаються фундаментом національної свідомості й незламності українського народу.
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
