Служити людям і рятувати тих, хто не може попросити про допомогу: поліцейська з Полтавщини понад 20 років допомагає рятувати тварин
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Капітан поліції Людмила Ткаченко – інспектор відділу «Служба освітньої безпеки» Полтавського районного управління поліції. З березня 2025 року вона працює інспектором СОБ та закріплена за опорним закладом «Кобеляцький ліцей №1 Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області». Її професійний шлях у правоохоронних органах розпочався ще 2003-го. На сьогодні робота жінки пов’язана із захистом дітей та створенням безпечного освітнього середовища. Але є в жінки й справа, яка супроводжує її практично все життя та не залежить ані від посади, ані від робочого графіка. Поза службою вона захищає тих, хто сам не може себе захистити – від дитинства Людмила допомагає безпритульним котам і собакам.
З роками дитяче бажання допомагати переросло в справжню волонтерську діяльність. Побачивши на вулиці хвору, травмовану або покинуту тварину, Людмила не може просто пройти повз неї, а забирає з вулиці, шукає можливості для лікування, організовує ветеринарну допомогу та після одужання намагається знайти відповідальних господарів.
За понад 20 років у Кобеляках завдяки Людмилі отримали шанс на життя десятки, а можливо, і сотні тварин. Частину з них вдалося вилікувати та прилаштувати в добрі руки, деякі назавжди залишились у її власній родині.
На сьогодні в поліцейської живуть кішки Сова та Мілка й кіт Пушок, яких вона свого часу врятувала з вулиці. Усі вони були проліковані, прооперовані та з часом стали повноправними членами родини.
Особливе місце у волонтерській діяльності Людмили посідає допомога маленьким цуценятам та кошенятам. Щонеділі разом зі своїми дітьми – 12-річною донькою Діаною та 7-річним сином Давидом – жінка приходить на місцевий ринок, де разом з іншими волонтерами та членами організації «Життя» допомагає прилаштовувати тварин у добрі руки.
Для правоохорониці важливо не просто знайти господаря. Вона прагне, щоб тварина потрапила до відповідальної людини, яка розумітиме, що домашній улюбленець – це не іграшка й не тимчасова розвага, а жива істота, яка потребує турботи, лікування, уваги та любові.
Разом із мамою у цій справі беруть участь її діти. Таким чином, Людмила власним прикладом змалечку виховує у них милосердя, відповідальність та повагу до життя.
Не завжди тваринам, яких знаходить Людмила, можна надати необхідну допомогу безпосередньо в Кобеляках. Саме тому жінка налагодила співпрацю з відомою волонтеркою з Полтави Оленою Мирополець. Якщо потрібне складніше лікування чи спеціалізована допомога, тварин везуть до ветеринарних клінік Полтави, де спільними зусиллями їм намагаються повернути здоров’я.
Така робота потребує не лише часу, а й значних моральних і матеріальних ресурсів. Однак Людмила переконана: якщо є можливість врятувати життя, потрібно зробити все можливе.
Мрія жінки від дитинства залишається незмінною – створити власний притулок для безпритульних тварин. Поліцейська мріє, що після завершення служби зможе присвятити цій справі ще більше часу, створити простір, у якому покинуті, хворі та травмовані тварини отримуватимуть необхідну допомогу, лікування й шанс знайти люблячу родину.
Історія Людмили – це приклад того, що допомагати можна незалежно від посади, віку чи обставин. Іноді для порятунку життя достатньо просто не пройти повз, зазначають колеги.
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
