Як народжувалася українська державна традиція, – УКМЦ
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Досвід українського державотворення початку ХХ століття, становлення інституцій Української Народної Республіки, її юридичні та економічні засади, а також розвиток науки й культури стали темою експертного обговорення «Якими були здобутки першої незалежності України у ХХ столітті?»
Джерело: Український кризовий медіа-центр (УКМЦ)
Як зазначила науковий співробітник Відділу історії української революції (1917 – 1921 рр) Інституту історії України НАН Галина Басара-Тиліщак, сьогодні українська революція розуміється в академічному плані як сполучення національних і соціальних моментів, процесів, які відбувалися в цей період.
Певний час було визначення періоду Центральної Ради з березня 17 по квітень 2018 року як українська національно-демократична революція, але це все ланки одного хронологічного по суті своєї періоду існування українських державних органів, української державності першої у ХХ столітті. Тому загалом українська революція на сьогодні для вчених є взаємо повністю охоплюючим періодом цього часу.
Галина Басара-Тиліщак вважає, що погляд на ті події відчув вплив з боку сусідніх історіографій. Для польської українська революція завжди мала негативні конотації як щось таке анархічне. З іншої сторони, революція – це калька з російських процесів, що не змогли відмежуватися.
«Навіть у школах період 1917-21 років різко починається з повалення царизму. І все – стала Україна. Однак, треба пам’ятати, що період розмежується подіями Першої світової війни, а перед ними зародження українського національного руху, національне відродження кінця 19-го, початку 20-го століття. І всі найкращі люди того часу привели до цих подій. Вони обумовили можливість того, що зібралася та невелика когорта в будинку педагогічного музею і утворила Центральну раду. Тому це, звичайно, нерозривний, тяглий процес, який привів до можливості розбудови української державності, українських державних структур вже в 1917 році», – підсумувала науковий співробітник Інституту історії України Національної Академії наук.
Революції не починаються на порожньому місці, і для того мають бути певні підстави і певні передумови. Для Української революції 1917-1921 року були свої підстави і свої передумови. І, безумовно, були люди, які працювали раніше, які творили ідеї, що збуджували суспільство і що лягли пізніше і в основу ідеї Української революції. Таку думку висловив Директор Центрального державного історичного архіву України Ярослав Файзулін.
У цьому зв’язку він згадав Михайла Драгоманова, Юліана Бачинського і Миколу Міхновського.
«Микола Міхновський – це один із тих невеликих людей, який не займав високої посади, але вплив якого на революційні процеси, особливо на початку революції в 1917 році, був величезний. Він був тим, хто піднімав ідею незалежної Української народної республіки. Ідею, до якої багато революційних діячів доросли вже під кінець 1917-го – початку 1918-го року, коли побачили, що лише в своїй державі буде можливість захищати свої права і цю державу необхідно обстоювати», – відмітив Ярослав Файзулін.
Додавши до цього переліку видатних українців Михайла Грушевського і Івана Франка, Директор Центрального державного історичного архіву України підкреслив, що серед того, що об’єднує цих людей – небезпека, загроза для Російської імперії.
«Ми бачимо це із документів, які зберігаються в наших архівах. Всі вони перебували в полі зору жандармів і імперських органів влади, і жандарми і імперські органи влади ставилися до них як до сепаратистів, політично неблагонадійних, як до злочинців, і всіляко намагалися обмежувати їхню діяльність і вплив на український рух», – сказав він.
Про те, якою має бути роль істориків в роз’ясненні інституціональних засад української державності і її історичному вимірі, розповів історик, штаб-сержант Хорунжої служби «Хартії» Віталій Скальський.
За його словами, Акт передачі повноважень 1992 року від Державного центру УНР в екзилі до народно обраного президента України Леоніда Кравчука свідчить про цю тяглість. Інша справа, не відчувається в повній мірі ця тяглість теперішніх інституцій від інституцій доби Української Народної Республіки чи Української держави. На жаль, досі зберігається перекос в бік радянської державності.
«Я не бачу активної дискусії серед інтелектуалів про те, чим є радянський час для теперішньої України – чи це окупація, чи не окупація, чи ми можемо вважати радянську Україну Україною? Деякі є міркування на цю тему, але поки що до аргументів, контраргументів, як на мене, не дійшло. І тут мені вдається, вагову мою роль мали би якраз відігравати історики, всіляко підкреслюючи, що теперішні інституції мають вести свою історію від Української народної республіки», – закликав Віталій Скальський.
Захід відбувся у рамках проєкту “Перша Незалежність України: уроки для сьогодення” за фінансової підтримки Міжнародного Фонду “Відродження”
Український кризовий медіа-центр (УКМЦ) створено у березні 2014 року зусиллями провідних українських експертів у галузі міжнародних відносин, комунікацій та зв’язків із громадськістю. Завдання УКМЦ – надавати об’єктивну інформацію про Україну та про події довкола неї, виклики та загрози національній безпеці, зокрема у військовій, політичній, економічній, енергетичній, гуманітарній сферах, як внутрішній аудиторії – громадянам України, – так і світовій спільноті. Завдання УКМЦ – об’єднувати інформаційні потоки про Україну, підвищувати поінформованість щодо ситуації та події, які відбуваються в Україні та світі, сприяти побудові іміджу України на міжнародній арені.
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
