Сади стійкості на Полтавщині: як локальний бізнес змінює уявлення про українське фермерство
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
День фермера в Україні — це не просто дата в календарі, а привід відверто поговорити про тих, хто тримає продовольчий фронт у найважчі періоди нашої історії. Сьогодні український фермер вже не класичний аграрій. Він — інноватор, кризовий менеджер та інвестор. Цього року тисячі господарів зустрічають це свято в умовах, далеких від урочистостей: під постійними обстрілами, з дефіцитом кадрів, заблокованою логістикою та постійними кліматичними змінами. Попри все, вони не зупиняють роботу, бо розуміють, що засіяне поле чи доглянутий сад сьогодні — гарантія того, що завтра країна матиме свій хліб, свої фрукти і свою економічну незалежність.
Напередодні Дня фермера, який в Україні відзначають дев’ятнадцятого червня, журналістки «НП Медіа» відвідали фермерське господарство «Еко Край», розташоване поблизу мальовничих луків річки Сули на Полтавщині, щоб дізнатися, як локальний бізнес трансформує традиційне землеробство в інноваційну переробку, долаючи економічні виклики, кадровий дефіцит, кліматичні катаклізми та наслідки повномасштабної війни.
Фермерство в сучасному українському контексті давно вийшло за межі романтичних уявлень про затишні присадибні ділянки. Сьогодні це високотехнологічний, капіталомісткий і ризикований бізнес, де успіх залежить від уміння балансувати між примхами природи та фінансовими інструментами. Так, на Полтавщині розвиваються багатопрофільні господарства, що орієнтуються на повний цикл виробництва.
Засноване у 2016-му році господарство «Еко Край» стало втіленням давньої мрії його голови Валерія Орошана. Закінчивши навчання в одному із аграрних університетів країни, чоловік тривалий час займався іншою діяльністю. Подорожуючи світом, завжди цікавився передовими аграрними технологіями інших країн. Як розповідає пан Валерій, під час створення підприємства керувався бажанням створити чистий, безпечний продукт насамперед для власної родини. За два роки після заснування на господарстві запустили перші лінії переробки.
Сучасні реалії для плодово-ягідного бізнесу — це постійна боротьба з кліматом. Минулий рік виявився екстремальним для місцевих садів, коли через весняні приморозки повністю вимерзла слива та суттєво постраждала черешня, абрикоси, персики, яблука. Цього року садівникам вдалося зберегти лише близько тридцяти відсотків врожаю черешні. Щоб мінімізувати ці ризики, господарство постійно експериментує. Валерій Орошан вивчає досвід чеських, польських та італійських колег і зараз планує сортову реновацію. Зокрема, у високих тунельних теплицях, де раніше вирощували ремонтантну ожину та малину, він посадив черешню. Європейська практика доводить, що закритий ґрунт і системи фертигації, коли разом із водою підтримується постійна плюсова температура, здатні захистити цвіт від найлютіших погодних змін.
Сьогодні в садах біля Сули вирощують 20 сортів яблук, 9 — груш, 7 — сливи, персики, черешні та абрикоси, і широкий асортимент ягід — жимолость, суниця садова, малина, ожина, чорна смородина, порічка, аґрус. У 2019 році додали овочі: помідори, огірки, морква, столовий буряк, капуста, гарбузи. Сад та ягідник обладнані системою краплинного зрошення. В садівництві у процесі вирощування культур використовують добрива і засоби захисту, дозволені в органічному землеробстві. Також на господарстві є штучне водосховище на п’ять тисяч кубічних метрів, яке збирає дощову воду.
Переробний комплекс підприємства працює за системою управління безпечністю харчових продуктів ISO. Лінія соків прямого віджиму, обладнана австрійською технікою, подрібнює та пресує свіжу сировину, після чого сік проходить пастеризацію при температурі вісімдесят п’ять градусів та розливається в тару. Саме при такій температурі досягається мікробна чистота продукту і зберігаються всі смакові властивості плодів та ягід. Поступово працівники почали експериментувати – робити купажі, додавати до яблучного соку інші фрукти, ягоди та овочі.
Зараз лінійка соків налічує 15 видів фруктово-ягідного соку та 4 види березового. У виробництві продукції не використовують консерванти, барвники й ароматизатори. Вся сировина проходить лабораторний контроль на відсутність нітратів, радіонуклідів, важких металів і мікотоксинів. Крім того, більшість соків – не містять доданого цукру.
Мінімум доданого цукру, без консервантів чи води — саме за цей чесний смак продукція «Еко Краю» регулярно посідає призові місця на всеукраїнських конкурсах, конкуруючи з великими національними брендами. Нові смаки тут розробляють спільно, використовуючи метод сліпого тестування всією командою.
Окрім соків, асортимент поповнили яблучними чипсами та пастилою, яку висушують за низьких температур для збереження вітамінів.
За основу для всіх видів пастили беруть яблучне пюре. Пастила вирізняється корисністю, смаковими властивостями та зручністю споживання. Це обумовлено помірною температурою сушки фруктово-ягідної основи. Для пакування пастили і яблучних чипсів використовують екологічний крафтовий пакет (дой-пак) з віконцем, який зберігає смак, аромат і низьку вологість виробів.
Нещодавно також було започатковано продуктову лінійку авторських натуральних соусів. Із цікавих місцевих доданків в рецептах соусів є чорнобривці, а ще полтавці дуже полюбляють вишні – і у вигляді соусів, і серед фруктових наповнювачів це найпопулярніша позиція. Збереження кулінарних традицій регіону — одна з місій крафту.
Є і лінійка цукатів — яскравий приклад крафтової продукції, адже тут багато ручної праці, авторські рецептури, невеликі партії та оригінальна подача. Зокрема, цукати з буряку, в поєднанні із цедрою апельсину та корицею.
Із баночної продукції – традиційно незамінні джеми і конфітюри, які окрім класичних , також мають унікальні смаки.
Посприяли розвитку крафтового виробництва зокрема й гранти, різні державні фінансові інструменти. Господарство долучалось до урядової грантової програми підтримки тепличних комплексів від тодішнього Міністерства аграрної політики, а також пільговим кредитуванням за програмою «5-7-9». Валерій Орошан говорить, що без партнерської підтримки фінансових установ, зокрема Укрексімбанку та швидкого відкриття кредитної лінії у Полтава-Банку, втримати ліквідність у нинішні скрутні часи було б неможливо.
Багато аграріїв досі уникають грантових програм з різних причин, але очільник «Еко Краю» переконаний, що таку філософію потрібно змінювати.
«Будь-який бізнес, він як дитя. Його треба провести від початку. А якщо ти кидаєш на когось, а я інше буду робити, хоч можна і так, але якщо є мета якась, треба ж до неї і йти. Зараз дуже багато можливостей, зокрема для невеликого бізнесу. 250-300 тисяч — це для старту взагалі ідеально. Ти якраз спробуєш всі варіанти. Чи у тебе виходить, чи не виходить. Чи воно вартує врешті-решт твоїх зусиль. І тут не треба боятися ні конкуренції, нічого. Якщо твоя продукція корисна, то завжди знайдеш різний збут. Бажання. Треба починати з бажання. Звичайно, я розумію, фінансовий стан, щось укласти — треба десь взяти кошти. А тут якраз держава приходить на допомогу. Також ці кредити «5-7-9», вони дійсно допомагають», — розповідає пан Валерій.
Грантові програми передбачають відповідальність, адже підприємство зобов’язане забезпечувати робочі місця, стабільно сплачувати податки, але водночас дають багато можливостей для розвитку українського бізнесу.
Зараз українці дедалі більше цінують національні продукти. Досвід господарства лиш підтверджує: сучасне українське фермерство розвивається не завдяки ідеальним умовам, а насамперед завдяки зусиллям людей. Сьогодні, коли частина команди змінила звичний одяг на військовий однострій, а робочий день починається на світанку, бізнес перестає бути просто джерелом заробітку — він стає способом життя. У часи, коли здається простіше зупинити виробництво, полтавські аграрії демонструють протилежне — вони беруть гранти, експериментують, підтримують українську економіку та створюють нові робочі місця.
Олександра КЛИША
матеріал підготував/ла: Олександра Клиша
