Комунікація без бар’єрів: як підтримати спілкування з ветеранами та ветеранками, які мають порушення мовлення, слуху та зору
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Спілкування у кожного з нас різне: хтось говорить швидко, хтось обережно добирає слова, а комусь потрібен час, щоб висловити думку. Тому варто дбати про те, щоб взаємодія була комфортною для всіх учасників розмови. Особливо важливо це під час взаємодії з ветеранами та ветеранками, які мають порушення мовлення, слуху та зору.
Джерело: Мінветеранів
Щоб спілкування з ветеранами та ветеранками, які мають порушення мовлення, було більш зручним і поважним для всіх учасників, пропонують кілька порад:
1. Не ігноруйте людину
Якщо людині складно говорити, це не означає, що з нею не варто підтримувати розмову. Важливо зберігати повагу та звертатися безпосередньо до неї, відповідати на питання.
2. Не перебивайте
Починайте відповідати лише тоді, коли людина завершила думку. Навіть якщо фраза звучить повільно або з паузами, важливо дати можливість договорити.
3. Будьте терплячими
Іноді людині потрібно більше часу, щоб сформулювати речення або вимовити слова. Спокійна атмосфера та уважність допомагають зробити комунікацію комфортнішою для всіх учасників розмови.
4. Підтримуйте візуальний контакт
Залученість у розмову й уважний погляд допомагають людині почуватися впевненіше та показують вашу зацікавленість у спілкуванні.
5. Не варто закінчувати фрази замість людини
Навіть якщо здається, що ви зрозуміли думку, не варто договорювати речення чи виправляти слова співрозмовника. Краще поставити уточнювальне запитання, щоб упевнитися, що ви правильно зрозуміли зміст.
6. Не поспішайте пришвидшувати розмову
Спілкування має залишатися природним. Надмірний поспіх або нетерпіння можуть ускладнювати взаєморозуміння.
Щоб спілкування з ветеранами та ветеранками, які мають порушення слуху, важливо:
1. Уточнюйте зручний формат комунікації
Комусь комфортніше спілкуватися усно, комусь — у переписці. Варто запитати, який формат буде найзручнішим для людини. Залежно від відповіді будуйте комунікацію у зручному для всіх форматі.
2. Підтримуйте зоровий контакт
Під час розмови дивіться на людину. Це допомагає краще сприймати інформацію, зчитувати міміку та, за потреби, читати по губах.
3. Привертайте увагу коректно
Щоб звернутися до людини, назвіть її на ім’я. Також можна помахати рукою або легенько привернути увагу дотиком до плеча — без різкості чи несподіваності.
4. Говоріть чітко та спокійно
Не потрібно кричати або надмірно акцентувати слова. Краще говорити рівно, у звичному темпі та короткими зрозумілими реченнями.
5. Якщо вас не зрозуміли – перефразуйте
Коли людина просить повторити сказане, варто не просто повторювати ті самі слова, а спробувати пояснити думку інакше.
6. Не закривайте обличчя під час розмови
Для багатьох людей із порушеннями слуху важливо бачити міміку та рух губ співрозмовника. Під час розмови ваше обличчя має бути відкритим. Важливо не затуляти рот руками, телефоном чи волоссям.
7. Важливу інформацію дублюйте текстом
Адреси, номери телефонів, дати чи іншу точну інформацію краще записати або надіслати повідомленням, щоб уникнути непорозумінь.
Щоб коректно спілкуватися із ветеранами та ветеранками з порушенням зору, варто пам’ятати:
1. Уточнюйте, який формат спілкування зручний
Комунікація може бути комфортною по-різному для кожної людини. Хтось надає перевагу телефонним розмовам, хтось — голосовим повідомленням, а комусь зручніше сприймати текст через програму екранного доступу. Тому на початку взаємодії варто просто уточнити, який спосіб спілкування буде найзручнішим.
2. Говоріть чітко й конкретно
Під час зустрічі назвіть себе та людей поруч. Якщо це доречно, коротко опишіть простір навколо. Замість «там», «ось тут» чи «сюди» краще використовувати зрозумілі орієнтири:
– «праворуч від вас на відстані кроку»;
– «стілець стоїть ліворуч»;
– «перед вами поріг висотою приблизно 10 сантиметрів».
3. Звертайтеся безпосередньо до людини, використовуючи ім’я
Навіть якщо поруч є супровідник чи супровідниця, важливо говорити напряму до людини. Також не варто без запиту розпитувати про причини порушення зору — це може бути особистою темою.
4. Не поспішайте допомагати без згоди
Перш ніж взяти людину за руку чи супроводжувати, запропонуйте допомогу й уточніть, чи вона потрібна. Наприклад: «Чи зручно буде, якщо я піду поруч?» або «Чи потрібна вам допомога із супроводом?».
5. Попереджайте про перешкоди
Сходи, пороги, слизька поверхня, відчинені дверцята чи низькі гілки — про такі речі важливо повідомляти вголос. Це допомагає людині краще орієнтуватися у просторі та почуватися безпечніше.
6. Озвучуйте важливі деталі
У закладі варто сказати, де стоїть страва чи напій. Якщо передаєте предмет, також повідомте про це. Наприклад: “Горнятко стоїть перед вами, ручка повернута ліворуч».
7. Поважайте простір собаки-поводиря
Собака-поводир – це не домашній улюбленець, а важлива частина безпеки та орієнтування людини у просторі. Не варто гладити, кликати чи відволікати його без дозволу.
Безбар’єрність починається з уваги до потреб людини, а кожен крок до зрозумілого й коректного спілкування робить взаємодію простішою, безпечнішою та доступнішою для всіх.
Матеріали підготовлені у межах Національного тижня безбарʼєрності, що проводиться на виконання Національної стратегії зі створення безбарʼєрного простору в Україні, розробленої за ініціативи Першої леді Олени Зеленської.
матеріал підготував/ла: Вікторія Вакула
