Військового з Полтавщини нагородили пам’ятним знаком Міністерства оборони України «За воїнську доблесть»
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Військового з Полтавщини нагородили пам’ятним знаком Міністерства оборони України «За воїнську доблесть»
Незвично опинитися в місті посеред цивільного життя після передової, каже Володимир із позивним «Бабай». Він лікується після поранення, і лікарі дозволяють гуляти поблизу шпиталю. Навколо – мирне життя, мами з дітьми, молодь парами. Хіба що постійні повітряні тривоги, на які, щоправда, мало зважають у Харкові.
Джерело: 16-й окремий мотопіхотний батальйон
«Як їздив додому на Полтавщину, бувало, чув: «Чому молодий, здоровий без черги в банк? Чому це по УБД не платять у маршрутках?». Сам я завжди сплачую. У Харкові більше розуміння бачу в людей. Це і зрозуміло – прифронтове місто», – каже Володимир.
На Харківському напрямку 16-й окремий мотопіхотний батальйон 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського тримає кордон. Це і є позиції, на які виходить «Бабай» із хлопцями зі своєї роти. Раніше позиції росіян були облаштовані майже впритул до кордону, після приходу 16-ї ОМПБ ворога змусили відсунутися вглиб його території.
Восени доводилося бути на позиціях і по 28 днів, тепер – 12-14. Боєкомплект, провізію, воду й пальне для генератора з евакопункту носять на собі. Це інколи три кілометри до позиції, інколи сім. Технікою не під’їдеш, бо ворожі дрони в небі постійно.
«Спроби прориву – кожен день на різних позиціях, по рації ж чуєш: то там спроба, то там. Але ми не пускаємо. Наші дронщики перехоплюють ці групи, працюють АГСники (АГС – автоматичний станковий гранатомет – прим. авт.)», – розповідає Володимир.
Бійці на позиціях також напоготові. Особливо – від вечірніх сутінок, коли найчастіше починає пересуватися ворог. Батько «Бабая» був казахом, і Володимир зі східним спокоєм ставиться навіть до бойової тривоги.
«Метушитися нема сенсу, кажу я хлопцям. Полізуть – будемо стріляти. Тривога – це готовність», – пояснює Володимир.
«Бабай» – старший солдат. Він старший на позиції, заводить туди бійців і виводить потім. Саме хлопців із розрахунку АГС, яким на позиції щойно прийшла зміна, «Бабай» вів на евакопункт, коли вони потрапили під удар безпілотника росіян.
«Скид був. Слава богу, всі живі-здорові. От тільки мене трохи поцарапало, – усміхається втомлено. – Жити буду».
Ясно, що із «трохи поцарапало» до шпиталю не направляють. Як по нього прийшла на евакопункт «коробочка», почався іще й мінометний обстріл. Екіпаж еваку, каже Володимир, суперкрутий: водій маневрував під обстрілом, другий член команди з дробовика збив FPV-дрон, що летів просто в лоба машині.
Володимир у війську – з 2023 року. Після строкової служби деякий час служив за контрактом – був водієм автозаправщика літаків, а тоді частину розформували й почалося цивільне життя. Останні роки працював вахтовим методом на охороні газового об’єкту в себе на Полтавщині.
Повістка прийшла на сільраду, швидко пройти ВЛК Володимиру допомогла знайома медсестра, і він поїхав на навчання. «Бабай» каже, що йому пощастило з командирами, тепло відгукається про своїх комвзводу та ротного. Бої на Донбасі згадує скупо – Українка, Новомайорське… Важкі спомини. Але навіть там, каже, стільки ворожих дронів він не бачив, скільки їх летить нині на Харківському напрямку.
За своїх хлопців Володимир хвилюється. А вони – за нього: дзвонять, питають, як він. Та поки що лікування триває.
А тим часом Володимира представили до нагородження пам’ятним знаком Міністерства оборони України «За воїнську доблесть». Її приїхав вручити взводний бійця із позивним «Мамба». Це відзнака саме за те, що Володимир вивів хлопців до евакопункту, коли отримав поранення.
[wp_show_posts id=”1014722″]
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
