Від звичайного укусу комахи до загрози життю: команда судинних хірургів обласної лікарні врятувала пацієнтку від ампутації кінцівки
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Від звичайного укусу комахи до загрози життю: команда судинних хірургів обласної лікарні врятувала пацієнтку від ампутації кінцівки
46 днів знадобилося команді відділення судинної хірургії Полтавської обласної клінічної лікарні імені М. В. Скліфосовського, щоб врятувати не лише життя жінки, а й її кінцівку від ампутації.
Як повідомили в закладі, жителька Полтавщини звернулась до лікарів через два роки після того, як звичайний укус комахи перетворився на глибоку гнійну рану з некрозом і ризиком для життя. Але завдяки команді судинних хірургів лікарні жінка не лише зберегла ногу, а й отримала шанс на нове життя. Хірурги зробили, здавалося б, неможливе: відновили кровотік, зупинили інфекцію, очистили рану та пересадили шкіру.
Усе почалося з укусу комахи, який жінка розчухала. Спочатку вона взагалі не зверталась до лікарів, навіть до сімейного, та й особисті втрати відсунули питання здоров’я на другий план. А коли вже минуло чимало часу, намагалась займатись лікуванням — спочатку самостійно, потім у місцевих лікарів, купувала дорогі пов’язки. Але безрезультатно. Урешті-решт почула страшну пропозицію як вирок: ампутація задля порятунку життя.
Проте сучасна судинна хірургія дає шанс навіть у, здавалося б, безвихідних ситуаціях. Лікуючий лікар пацієнтки – судинний хірург Галина Скрипник розповіла про надскладний клінічний кейс:
«59-річна пацієнтка звернулась до консультативної поліклініки нашої лікарні в січні цього року. Прийшла на прийом до судинного хірурга з величезною раною на правій нозі, у якій уже було видно кістку.
Лікар направив її на госпіталізацію. У відділення жінка прибула з гігантською трофічною виразкою гомілки, майже циркулярною, з некрозом, інтоксикацією, ураженням сухожиль і нервів — і все це видавало нестерпний сморід. Це не просто рана — це біль і втрата якості життя. І все це розвивалося два роки. Стан був критичним, була практично безперспективна ситуація.
Ми почали ретельно обстежувати пацієнтку: призначили і загальноклінічні, і спеціалізовані обстеження (дуплексне сканування судин (УЗД нижніх кінцівок), КТ-аортоартеріографію з контрастуванням), залучили до консультування суміжних фахівців — кардіолога, гематолога, ендокринолога та гастроентеролога.
Виявили ще супутні захворювання, анемію, підвищений креатинін і загрозу сепсису. З хронічних хвороб у жінки був цукровий діабет. Ураження судин сягнуло тазу, клубового й стегнового сегментів — ми виявили оклюзію стегнових артерій. І внаслідок неї — ішемія кінцівки, приєднання інфекцій. Із таким набором ризиків жінці реально загрожувала ампутація, щоб зберегти її життя. Але ми вирішили боротися».
До порятунку були залучені найкращі фахівці: завідувач відділення Олександр Безкоровайний, судинний хірург Архип Сидоренко, хірург-комбустіолог Владислав Тунік, доктор медичних наук, професор Віталій Ляховський (ПДМУ).
Хірургічне лікування відбувалось у кілька складних етапів: відновлення кровотоку, видалення відмерлих тканин, вакуумна терапія та пересадка шкіри.
«Перший етап – реконструктивний. Спершу потрібно було відновити кровопостачання кінцівки. Встановили стент у клубову артерію — це ендоваскулярне втручання. Через кілька днів виконали підколінне аутовенозне шунтування: взяли вену на іншій нозі та на ділянці ураження вшили шунт — власну вену жінки. Таким чином, відновили кровоток.
Після цих двох реконструктивних операцій почався етап некректомій. В операційній ми прибирали відмерлі тканини, які отруювали організм. Коли вже було відновлене кровопостачання, оте все почорніле й неживе прибрали, двічі накладали ВАК-систему.
Паралельно пацієнтка отримувала кілька різних видів медикаментозної терапії, зокрема цукрознижуючу та антибіотики. Після того як все очистилося, ми регулярно брали посіви з рани, моніторили, дійшли до фіналу — зробили пересадку власної шкіри пацієнтки. Аутодермопластику виконав наш колега — хірург-комбустіолог ЦТАХ (Центр торако-абдомінальної хірургії) Владислав Тунік.
Виписавши на 46-ту добу після госпіталізації, жінку направили на доліковування за місцем проживання. Через два місяці після виписки вона прибула на контрольну консультацію. Рана на нозі загоїлась. Єдине, що турбувало під час останнього візиту на початку червня, — помірний біль і скутість під час руху через рубцювання тканин. Але цю проблему розв’язали скеруванням на курс реабілітації в Центрі реабілітаційної медицини КП «ПОКЛ імені М. В. Скліфосовського ПОР», — додала лікарка.
Цей клінічний кейс показує наскільки важлива достовірна й своєчасна діагностика хвороби та комплексний підхід до лікування.
«Застосування сучасних ендоваскулярних і реконструктивних втручань, закриття дефектів рани дозволило досягти неймовірного результату — пацієнтка залишилась із функціонуючою кінцівкою. Ми не просто зберегли ногу — ми дали шанс на повноцінне життя, гідність, рухливість, самостійність. Цей клінічний випадок — про те, наскільки важлива командна робота, сучасні технології, а головне, бажання боротися навіть тоді, коли здається, що виходу немає», – зазначила Галина Скрипник.
Результати цієї командної роботи було представлено на Скліфосовських читаннях.
Трофічні виразки нижніх кінцівок найчастіше з’являються через захворювання вен і артерій. Вони зустрічаються у 4% людей 65+ років і загалом вражають 1% дорослого населення у світі.
Понад половина виразок виникає через хронічну венозну недостатність, а також чимало випадків обтяжені цукровим діабетом.
Люди місяцями страждають через ці рани на ногах. Якщо за рік лікування не починається загоєння, проблема стає хронічною й небезпечною, зокрема через ускладнення. Тож не варто ігнорувати сигнали свого тіла та відкладати візит до лікаря.
[wp_show_posts id=”1014722″]
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
