“Прапор надії”, ініційований захисником “Азовсталі” з Полтави Сергієм Волинським, вивісили першим у Запоріжжі
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
“Прапор надії”, ініційований захисником “Азовсталі” з Полтави Сергієм Волинським, вивісили першим у Запоріжжі
Сергій “Волина” Волинський з Полтави започаткував ініціативу “Прапор Надії”. Це біло-чорні стяги, які він закликає вивішувати в кожному місті країни як нагадування про українців, хто перебуває в полоні чи зникли безвісти. Першим ініціативу підтримало Запоріжжя.
Про це воїн розповів “Суспільному”.
Щодо цієї ініціативи воїн і колишній військовополонений створив петицію, яка зібрала понад 25 тисяч підписів за чотири дні.
“Ця ініціатива була викладена в петиції [на офіційному інтернет-представництві Президента України], і вона одразу знайшла відгук у серцях побратимів, посестер, родин полонених і зниклих безвісти, а також українського суспільства. Люди підтримали ідею не просто словами, а діями. Це не просто цифри – це крик сердець, це довіра і спільна надія. Це свідчення того, що ми більше не хочемо мовчати. Ми хочемо діяти”, – розповів боєць.
Сама ідея створити символ, який об’єднує всіх, хто пов’язаний із проблемою неволі, з’явилася під час перебування Сергія Волинського в США, де військовий займався адвокацією теми військовополонених. Ідея стягу виникла за прикладом американського прапору POW/MIA, який слугує нагадуванням про тих, хто потрапив у полон або зник безвісти.
“Саме там я особливо гостро відчув, наскільки важливо мати сильну, впізнавану символіку, яка здатна привертати увагу світу та стати голосом тих, хто сам говорити не може. Бути в полоні – це не просто фізичне і моральне обмеження. Це стан, коли світ тебе не чує. Це повна беззвучність, у якій кричать душі й покатовані тіла. Я знаю це зсередини. І знаю, як багато залежить від того, чи почують нас ті, хто вільний”, – зазначив Сергій Волинський.
Він закликав вивішувати біло-чорні прапори в кожному місті країни. За словами військовика, чорний – це символ неволі, а білий – світла.
“Чорний – це колір підвалів, камер, катівень, де щодня стирається гідність, де страх, приниження, біль і смерть живуть поруч. Це колір того мороку, у якому перебувають наші люди. Білий – це віра, яка залишається попри все. Це світанок після безсонної ночі. Це чиста надія на життя після темряви, на повернення, на нову історію без болю. Ці два кольори – дві крайності. Але саме між ними – шлях боротьби, який ми повинні пройти разом”, – наголошу полтавець.
Біло-чорний стяг уже вивісили в Запоріжжі. За ініціативою Сергія, такі прапори мають з’явитися на будівлях державних установ, у центрах міст, у школах, лікарнях, університетах, громадах.
“Там, де є життя, має бути і пам’ять. Саме таким і має бути шлях “Прапора Надії”. Ми не можемо дозволити, щоб тема полонених залишалася “військовою”, “вузькою”, “тимчасовою”. Це справа нації. Це наш спільний обов’язок перед тими, хто сидить у темряві за те, що любить Україну”, – упевнений захисник Маріуполя.
Ініціатива спрямована на українців та міжнародну спільноту. Щоб нагадувати про полонених і зниклих безвісти.
“Головна мета проєкту “Прапор Надії” – щоб жодне ім’я не зникло у тиші. Це більше, ніж тканина з кольорами. Це символ незламності і боротьби. Це знак пам’яті про кожного, хто досі чекає на волю. Це голос мільйонів, що говорить від імені тих, кого намагаються змусити мовчати. Якщо ми як нація не матимемо спільного символу підтримки полонених, то ризикуємо втратити голос, який так потрібен тим, хто досі там, у неволі”, – сказав морпіх.
[wp_show_posts id=”1014722″]
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
