Командир екіпажу зенітних FPV-дронів з Полтавщини: «Позбавляємо окупантів «очей»
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Командир екіпажу зенітних FPV-дронів з Полтавщини: «Позбавляємо окупантів «очей»
6 ранку. Гудіння генератора, апаратури та аромати кави. «Сховок» екіпажу зенітних FPV-дронів, як завжди, активний. Кожен зайнятий своєю роботою. Штурман вдивляється в екрани моніторів, напружено аналізує інформацію про цілі. Оператор підіймає щоглу передавача, прошиває та калібрує безпілотники. Сапер готує вибухівку, споряджає зарядами одразу кілька дронів. Бойова робота! Пілот підіймає апарат, направляє його на ціль – мінус ще один російський шпигун у небі!
Джерело: Командування Повітряних сил ЗСУ
Командир екіпажу зенітних FPV-дронів Олександр пояснює, що використання зенітних FPV-дронів потроху набирає обертів у підрозділах Повітряних сил. Вони регулярно виходять «на полювання», їх здобиччю стають здебільшого російські розвідувальні «крила». А ключова перевага такого рішення – відносно низька ціна й економія дефіцитних і дорогих ракет до зенітних ракетних комплексів.
«Не раціонально витрачати дефіцитні зенітні керовані ракети на збиття «Орлана» чи «Зали», – каже Олександр. – Ви здивуєтесь, та орієнтовна вартість зенітного дрона на аналоговому відеозв’язку – лише 20 тисяч гривень. На цифровому модулі – трохи більше ніж тридцять. І він досить вправно збиває «Орлани», які коштують сотню тисяч доларів. Припускаю, що за ціну однієї ракети до ПЗРК, не кажучи вже про ракети до західних ЗРК, можна купити до сотні українських зенітних дронів».
На сьогодні Олександр – вправний воїн і мужній захисник українського неба. Він майстерно керує зенітними дронами, знає все про їхні ТТХ/налаштування/прошивку/частоти. Проте ще кілька років тому він мав досить приблизне уявлення про військо. Працював нафтовиком на Полтавщині і, як то кажуть, «горя не знав». Але нині він із гордістю називає себе ДОБРОВОЛЬЦЕМ, який із першого дня великої війни став на захист Батьківщини.
«Перші ракетні удари, перші усвідомлення, що відбувається… Брат служив у радіотехнічній бригаді Повітряних сил. Тож я і почав їм допомагати – будували укриття, облаштовували вогневі позиції, фортифікаційні споруди… Батько дав мені піксель, тож ніхто особливо й не здогадувався, що я насправді цивільний, – пригадує військовик. – Та якось, коли була загроза нападу ДРГ на військову частину, увесь особовий склад зайняв вогневі позиції. А в мене ні шолома, ні бронежилета, ні автомата… Зрозумів свою безпомічність і вже на наступний день прийшов до командира за «відношенням». Це було за власним бажанням, мене ніхто силоміць не тягнув, розумів, що треба».
Дронами Олександр почав займатись за власною ініціативою. У нове «хобі» вкладав власні кошти.
«Розумів, що за безпілотниками – майбутнє. Вирішив купити компоненти й самостійно зібрати дрон. Насправді завдяки відеоурокам у Youtube це зробити не так складно. Потім пішов на онлайн-курси, на яких вивчив технічну частину. І ось, у перервах між чергуваннями, у кожну вільну хвилину літав. Спочатку обережно й на малій висоті. Щось виходило, а щось – ні, – ділиться воїн. – Вони падали, ламались… Доводилось шукати по полях свої «пташки», адже «задоволення» не таке вже й дешеве, враховуючи, що все складав за власні кошти. Але тренування не полишав. Потім «масштабував» власне виробництво, зібрав ще кілька дронів. Почав навчатись літати на великих «крилах»».
Олександр запевняє, зараз він цілком на своєму місці. Робота подобається, а головне, приносить результат. Розповідає, що нині в його бригаді – три групи зенітних FPV. Усі вони вже працюють на лінії бойового зіткнення, успішно збивають російські розвідники.
«Екіпажі зенітних дронів у Повітряних силах почали працювати не так давно, проте вже мають досить хороші результати. Наша група називається «Сокіл». І саме ми першими в повітряному командуванні «Схід» збили російського розвідника за допомогою FPV. Ми працюємо на аналоговому зв’язку, групи побратимів – на «цифрі». І хоч вони стали до бойової роботи пізніше, ніж ми, зараз випереджають нас за результативністю. На сьогодні в Повітряних силах активно створюють нові екіпажі, а також доукомплектовуються вже наявні групи новітніми засобами. Тож вірю, що результативність зростатиме», – переконаний військовослужбовець.
Наприкінці розмови Олександр додає, що дуже хотілося б знімати із дрона красу української природи, а не «вишукувати» в небі ворожі «очі». Та поки що мрії треба відкласти. Поки що.
[wp_show_posts id=”1014722″]
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
