«Головне – підтримувати навченість особового складу», – інструктор із тактично-бойової підготовки 155-ї ОМБр
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
«Головне – підтримувати навченість особового складу», – інструктор із тактично-бойової підготовки 155-ї ОМБр
24 лютого 2022 року все змінило. «Грізлі» був удома, в Полтаві…
Джерело: Полтавський обласний ТЦК та СП
«Рано-вранці кум подзвонив: війна почалася! Спочатку не зрозумів, про що він говорить. Але дуже швидко все стало ясним: рашисти посунули на нашу землю з повномасштабним вторгненням», – згадує керівник групи інструкторів із тактично-бойової підготовки 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської.
Артему 32 роки, родом він із Харківщини. У мирному житті – інженер-проектувальник у галузі будівництва. Після здобуття вищої освіти весь час працював, мав власний бізнес.
У квітні 2022 року Артем мобілізувався. Правда, у ТЦК та СП його не прийняли на військову службу. Але потім він таки знайшов своє місце в строю 55-го окремого радіотехнічного батальйону, з вересня 2024 року – у складі 155-ї бригади.
Був із підрозділами своєї ОМБр на підготовці у Франції. Вишкіл загалом оцінює позитивно. Але відчувалося, що дехто з інструкторів і сам не воював, а якщо й володіє бойовим досвідом, то це далеко не те, що в реальних жорстоких боях із російськими окупантами…
Після вишколу за кордоном бригада вирушила на фронт. Покровський напрямок на Донеччині став її моментом істини: вчорашні новобранці перетворилися на досвідчених бійців!
Керівник групи інструкторів із тактично-бойової підготовки з’єднання працює над цим фактично в режимі 24/7.
«Головне – підтримувати навченість особового складу, адаптувати його до нових умов та готувати до роботи з новим озброєнням. Інструктори моєї команди займаються тактикою, вогневою підготовкою, тактичною медициною, інженерно-саперною справою, роботою з важким озброєнням і, за потреби, іншими напрямками. Я прагну по максимуму дати піхотинцям такі знання та навички, які рятуватимуть їм життя й дозволять ефективно захищати свою землю. Моя команда працює щодня, і часто нас можна побачити дуже виснаженими, бо ми буквально віддаємо частину себе… Але яким би не був ефективним вишкіл, без дронів, артилерії, авіації, зв’язку, засобів РЕБ та злагодженої роботи всього військового організму піхотинець не витримає цього колосального навантаження», – упевнений військовослужбовець.
Капітан говорить, що, за великим рахунком, його в бригаді та на посаді вже все влаштовує. Адаптувався. Прийшло розуміння, що саме його робота – це велика відповідальність. Та і є куди зростати…
«Воюємо. Навчаємо. Навчаємося. Не про кар’єру думаю, а про інше: як хлопців найкраще підготувати і щоб максимально всі встигли засвоїти головне. Бо буває, що приходять такі, хто вже 20 років в армії. Мовляв, я все знаю і вмію. Чого мені ще навчатися? Але вони служили в частинах забезпечення чи в інших тилових підрозділах, які не були на першій лінії. Вони вважають себе досвідченими бійцями, але коли починаєш давати базові заняття зі зброї: як правильно тримати автомат, вкладати його в плече, стояти так, щоб під час стрільби тебе не відкидало назад – виявляється, що вони цього не знають. Та після завершення курсу ці ж люди підходять і прямо кажуть: «Я дізнався багато чого нового», – каже офіцер.
У керівника групи інструкторів удома є батьки, дружина й крихітна донечка, яка народилася в травні. Живуть в Україні… Тож і за них, і за рідну державу, і за Перемогу над окупантами продовжує боротьбу 32-річний Артем.
[wp_show_posts id=”1014722″]
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
