Марина Бабаніна: «Першим лікарем до якого потрібно звернутися з питань ментального здоров’я – ваш сімейний лікар»
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
10 жовтня у світі та в Україні щороку відзначається всесвітній день психічного здоров’я (World Mental Health Day) або День ментального здоров’я. Підтримка психічного здоров’я людини стала одним з пріоритетних завдань державної політики. Від його розв’язання залежить боєздатність ЗСУ і резистентність країни загалом при величезних загрозах, у тому числі й самому її існуванню. Науково-педагогічні працівники Полтавського державного медичного університету активно проходять навчання на платформі Академії НСЗУ за програмою mhGAP з метою надання кваліфікованої допомоги пацієнтам з порушеннями ментального здоров’я та впровадження цієї програми в навчальний процес. Актуальні питання психічної рівноваги та її роль у лікуванні та одужанні пацієнтів розкрила завідувачка кафедри сімейної медицини і терапії Полтавського державного медичного університету, кандидат медичних наук, доцент Марина Бабаніна.
Ментальне здоров’я – це стан тіла та емоцій людини, при якому його функції виконуються максимально повноцінно, людина справляється зі стресом, плідно працює, відпочиває, адаптується до постійно змінних умов.
«Якщо ви відчуваєте труднощі у навчанні та роботі, взаємодії із зовнішнім світом, близькими людьми, не можете впоратися з негативними емоціями, станами відчаю, тривоги понад два тижні, вам необхідно звернутися до лікаря. А також якщо разом із якимись із цих станів ви маєте такі симптоми як запаморочення, тривала втома, прискорене або нерегулярне серцебиття, тремтіння, сухість у роті, надмірне потовиділення, задишка, біль у животі й нудота, головний біль, безсоння, втрату апетиту або переїдання, що порушує якість життя. Симптоми можуть бути різні: знижена самооцінка і тривалі періоди поганого настрою, неврози, депресії і навіть психічні захворювання. Важливо наголосити, що поганий настрій, страх, гнів, сум час від часу відчувають усі, але якщо це заважає вам жити, у вас стійке порушення сну, втрата апетиту, головні болі, стрибки тиску – це ознака проблеми і час звернутися по допомогу. Першим лікарем до якого ви можете звернутися – це ваш сімейний лікар», – наголошує завідувачка кафедри сімейної медицини і терапії ПДМУ, кандидат медичних наук, доцент Марина Бабаніна.
По-перше, сімейний лікар має детально опитати пацієнта щодо симптомів, за потреби призначити додаткові обстеження чи аналізи і встановити, чи ці симптоми викликані розладом психічного здоров’я, чи соматичним захворюванням.
По-друге, за потреби він скерує до відповідного фахівця із психічного здоров’я: психіатра чи психотерапевта. У деяких випадках – при наявності відповідної підготовки в лікаря, та якщо розлад у легкій формі – сімейний лікар може і сам надати вам необхідну допомогу. Наприклад, при легких формах депресії або нетяжких симптомах посттравматичного стресового розладу.
Сімейний лікар має можливість інтегральної оцінки стану здоров’я людини, призначення лікування з урахуванням взаємодії медикаментозних препаратів, надання рекомендацій щодо режиму і тривалості їх прийому.
За даними ВООЗ на сучасному етапі розвитку в жодній країні світу не створено ідеальної системи охорони здоров’я, водночас, сімейна медицина визнана такою, що здатна найповніше задовольнити потреби населення у медичній допомозі та є економічно доцільною для держави. Сімейного лікаря визнано спеціалістом медичної галузі, який може найповніше впливати на стан здоров’я населення. Серед тих, хто звертається за медичною допомогою до сімейного лікаря в Україні, частка пацієнтів із поєднаною патологією становить понад 80%, дуже часто причиною як виникнення так і загострення хвороб є стрес.
«Стрес є причиною психосоматичних захворювань. Тобто, якщо раніше вважалося, що причиною виникнення хвороби є якась «поломка» у тілі/органі, то зараз на причини виникнення захворювань дивляться з точки зору несприятливого поєднання генетичних передумов, стресових факторів та соціальних негараздів. Сімейний лікар для багатьох українців зараз є людиною, з якою можна обговорити більшість питань зі здоров’ям. Сімейна медицина — це про тривалі стосунки між лікарем і пацієнтом, які засновані на емпатії, повазі та довірі», – упевнена завідувачка кафедри сімейної медицини і терапії ПДМУ, кандидат медичних наук, доцент Марина Бабаніна.
Війна в Україні стала без перебільшення найтяжчим випробуванням за всю історію її незалежного існування. Жахливі події, прямим свідком яких є сьогодні кожен українець, спричинили величезний стрес і, як наслідок, призвели до значного погіршення загального фізичного стану і психічного благополуччя населення. Війна є екстремальною ситуацією, тобто такою, що виходить за межі звичайного, нормального, людського досвіду. Для окремих людей ця ситуація є гіперекстремальною: внутрішні навантаження, які вона викликає, часто перевищують можливості людського організму, руйнують звичну поведінку, можуть спричиняти небезпечні наслідки для здоров’я.
«Війна, яку зараз переживає наша країна, ще й у поєднанні з ситуацією пост-COVID-19, є «ідеальним інкубатором» зростання тягаря для громадського здоров’я через психічні розлади. Війна стає життєвим досвідом не тільки для військовослужбовців, а й для цивільного населення. У сучасних війнах цивільні особи страждають навіть більше, піддаючись не тільки фізичним, але й тяжким психологічним, соціальним, екологічним тортурам. Такі чинники, як участь у бойових діях або перебування в прифронтовій зоні з постійними ракетними та артилерійськими обстрілами, бомбовими ударами, перебування в окупації, значно підвищують уразливість наших співгромадян до психосоціального стресу, сприяють поширенню психічних розладів, як-от депресія, тривога, постcтресові розлади тощо. До таких самих наслідків можуть спричинити: втрата почуття безпеки внаслідок вразливості практично всієї території країни для ракетних обстрілів та атак БПЛА; переміщення в інші регіони або країни й пов’язані з цим втрата роботи й звичного, комфортного середовища; побутові негаразди; фінансові труднощі; соціальна ізоляція; невпевненість у майбутньому і тривога за рідних та близьких. Психогенні розлади при воєнних діях займають особливе місце у зв’язку з тим, що можуть водночас виникати у великої кількості людей («колективна травма»). Цим визначається необхідність оперативної оцінки стану потерпілих, прогнозу розладів, які виявляються, а також проведення всіх можливих (у конкретних екстремальних умовах) корекційно-лікувальних заходів», – аналізує ситуацію завідувачка кафедри сімейної медицини і терапії ПДМУ, кандидат медичних наук, доцент Марина Бабаніна.
За оцінками експертів, 40–50 % населення потребуватимуть психологічної допомоги. Розвиток певних форм ментальних порушень значно впливає на продуктивність людей, а відтак і на економіку країни – утрати від проблем, пов’язаних з психічним здоров’ям, можуть сягати 4–5% ВВП.
«Часто до сімейних лікарів, неврологів звертаються пацієнти з проявами стійкої соматизації у вигляді атипового болю різної локалізації, стійкого до дії знеболювальних засобів, з хронічною втомою, порушенням моторики стравоходу, невиразковою диспепсією тощо. Тривалість таких симптомів перевищує 6 міс, що призводить до порушення якості життя. Додатково у таких пацієнтів можна відмітити симптоми вегетативного збудження. Формування психічних розладів відбувається через інтерперсональну сенситивність, тобто особистісні, преморбідні риси пацієнта дуже важливі, але посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) може сформуватися незалежно від особистісних особливостей, а залежно від характеристик травми, а вже існування ПТСР може призводити до розвитку депресії. Коли людина реагує на стресор тривогою, депресією, порушенням сну — включається реагування імунної системи за рахунок проявів запалення, алергії або болю, також відбуваються гормональні зміни за рахунок реагування тиреоїдної, адреналової та гонадної панелі ендокринної системи. Незважаючи на те що не всі види психічного реагування сягають рівня клінічно окреслених психічних розладів, навіть на субсиндромальному рівні вони вагомо знижують фізичне, психічне та соціальне благополуччя людини, руйнуючи її ментальне здоров’я», – говорить завідувачка кафедри сімейної медицини і терапії ПДМУ, кандидат медичних наук, доцент Марина Бабаніна.
Не залишився осторонь проблем ментального здоров¢я і Полтавський державний медичний університет. 4 вересня цього року на базі вишу розпочав роботу створений за ініціативи ректора, професора Ждана В.М., який є, до речі, фундатором підготовки сімейних лікарів на Полтавщині, Навчально-науковий центр ментального здоров¢я, який є підрозділом університету, що провадить діяльність задля розвитку охорони ментального здоров¢я, підвищення рівня надання послуг психічного здоров¢я та психосоціальної підтримки в Україні. Основними завданнями центру є: участь у виконанні державних та регіональних цільових програм і проєктів у сфері ментального здоров’я; участь у проєктах, спрямованих на інновації у сфері підтримки ментального здоров’я; психоедукаційна та консультативна діяльність; розробка спеціальних навчальних курсів і програм, методичних рекомендацій з питань ментального здоров’я та впровадження їх в освітній процес та багато іншого.
Профільною кафедрою підготовки сімейних лікарів є кафедра сімейної медицини і терапії ПДМУ, яка з 2001 року проводить підготовку сімейних лікарів шляхом первинної та вторинної спеціалізації, а також цикли тематичного удосконалення з метою підвищення кваліфікації сімейних лікарів. Завдяки тісній співпраці з Українською асоціацією сімейної медицини, експертами WONCA, EURACT та Міжнародним молодіжним рухом сімейних лікарів Васко да Гама (Vasco da Gama Movement), участі у міжнародних конференціях, отримана можливість одержання та аналізу інформації відносно підходів, методик і термінів підготовки сімейних лікарів у країнах Європи, визначення посібників (підручників), що застосовують для навчання сімейних лікарів, принципу їх побудови.
Пріоритетний розвиток первинної медичної допомоги передбачає перш за все підготовку кваліфікованого лікаря первинної ланки, сімейного лікаря, кваліфікація якого відповідала б міжнародному та європейському рівням. Підготовка сімейних лікарів в Україні здійснюється двома шляхами. По-перше – це навчання сімейного лікаря у дворічній інтернатурі за навчальною програмою, затвердженою МОЗ України, освітня частина на кафедрі та практична частина на базах стажування (центри ПМСД). По-друге – це підготовка сімейних лікарів шляхом перепрофілювання та респеціалізації лікарів інших спеціальностей на циклах вторинної спеціалізації з фаху «Загальна практика-сімейна медицина». При викладанні дисципліни «Загальна практика – сімейна медицина» на післядипломному етапі особливу увагу приділяють медико-соціальним аспектам здоров’я населення як основі профілактичної та лікувальної медицини, питанням профілактики, ранньої діагностики та лікування хворих в амбулаторних умовах, наданню допомоги на догоспітальному етапі при порушеннях ментального здоров¢я.
Сімейний лікар має бути кваліфікованим лікарем-універсалом, який добре оперує теоретичними знаннями та практичними навичками діагностики з усіх розділів медицини, а також уміє надавати першу медичну допомогу та лікування, забезпечувати профілактику, надавати психосоціальну допомогу, крім того, має бути порадником, консультантом, «адвокатом сім’ї», інтегратором проблем пацієнтів, посередником між усіма спеціалістами.
«Всі ми відчуваємо наслідки війни, і зараз практично неможливо знайти людину, яка почувалася б так само, як і до повномасштабного вторгнення. Війна по-різному впливає на нас, ми переживаємо свою особисту драму та свою історію. На це також впливає наш рівень стійкості. Частина людей, є більш стійкі до стресу, деякі успадкували нижчий рівень протистояти негативним емоціям. Також треба зазначити, що крім об’єктивних чинників, що негативно впливають на ментальне здоров’я населення, є суб’єктивні проблеми, зокрема, як висловилася дружина Президента України Олена Зеленська, «соціальна стигма», що поширюється на осіб з психічними хворобами або розладами. У суспільстві побутує стереотип, що «сильні не ходять до психотерапевта чи психолога, треба тримати в собі емоції і не показувати вигляду». Унаслідок такої установки люди часто звертаються до фахівців уже тоді, коли хвороба вийшла за межі початкової стадії, а її лікування потребуватиме більше часу й зусиль», – наголошує завідувачка кафедри сімейної медицини і терапії ПДМУ, кандидат медичних наук, доцент Марина Бабаніна.
З огляду на наявні виклики створено таку практику, коли сімейний лікар зможе піклуватися не лише про фізичне здоров’я людини, а й проводити оцінку психічного стану та надавати необхідну психологічну підтримку. Впроваджувати надання психологічної допомоги у сімейного лікаря доцільно, адже ми маємо широку і децентралізовану мережу закладів, в яких діє пацієнтоорієнтований підхід. Уже зараз в програмі медичних гарантій запровадили новий пакет «Супровід і лікування дорослих та дітей з психічними розладами на первинному рівні медичної допомоги» в рамках всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?», яка реалізується за ініціативи першої леді України Олени Зеленської. Для навчання медичних працівників Міністерство охорони здоров’я разом з ВООЗ запустило програму підготовки лікарів первинної ланки медицини Mental Health Gap Action Programme (mhGAP), яку вже успішно пройшли 20% сімейних лікарів на платформі Академії НСЗУ — «Ведення поширених психічних розладів на первинному рівні медичної допомоги з використанням mhGAP». Питання, які розглядаються під час курсу: вплив психічних розладів на людину, її сімʼю та громаду, в якій вона проживає; правильну побудову ефективної комунікації з пацієнтами, які мають психічні розлади; алгоритми, за якими можна оцінювати, вести та проводити подальший супровід осіб з психічними та неврологічними розладами; ведення осіб зі збудженою та/або агресивною поведінкою; стигматизацію та проблеми насильства; науково-доказові методи лікування психічних та неврологічних розладів.
Сімейний лікар зможе проводити оцінку психічного стану дорослих та дітей, надаватиме медичну допомогу та психологічну підтримку пацієнтам. Фахівці з сімейної медицини також отримують знання з проведенням фармакологічних і психосоціальних втручань, у т. ч. короткострокової психологічної допомоги, проведення міжособистісної терапії, когнітивно-поведінкової терапії та консультування за методом розв’язання проблем. У випадку, якщо пацієнту потрібна більш спеціалізована психологічна допомога, сімейний лікар може скеровувати його до профільних фахівців у відділення психологічної реабілітації та у спеціалізовані психіатричні відділення.
Як результат — українці вже під час звернення до свого сімейного лікаря можуть отримати ряд відповідей та консультацію щодо власного психічного здоров’я. Це сприятиме зменшенню стигматизації та побоювань, пов’язаних зі зверненнями пацієнтів до психіатра та психотерапевта.
Спілкувалася Марія Бойко
Фото – Марина Бабаніна
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
