25 лютого – річниця народження Лесі Українки: письменниця тісно пов’язана з Полтавою і Полтавщиною
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
У творчості Лесі Українки виділяють емоційність та жіночність, і разом з тим за її незламну віру в перемогу доброти в цьому часом дуже недоброму світі. У чудовому місці зі славними традиціями – Полтавському літературно-меморіальному музеї Івана Петровича Котляревського є власна історія про Лесю Українку і її перебування у Полтаві в 1903 році.
Загалом Полтава й Полтавщина щедрі на геніальних письменників, мабуть благодатна атмосфера зрощує їх тут для втіхи всього світу. І всі три полтавські літературні музеї – Івана Котляревського, Володимира Короленка й Панаса Мирного – по своєму дотичні до Лесі Українки. Бо в кожному є експонати, що її напряму стосуються.
Наприклад в музеї Панаса Мирного, який був її далекою ріднею, є піаніно, а на ньому Лесин портрет і поряд портрет ще одного Генія – від музики – Миколи Лисенка, з яким Леся близько товаришувала, а музейники розповідають, що за тим піаніно Леся, бувало, грала. А ще відомо, що серйозно займатися музикою Леся Українка припинила після невдалої операції на руці, а то могли б ми зараз з великою вірогідністю говорити про неї, як про першу жінку – українську композиторку.
А в музеї Івана Котляревського впадає в око фото, на якому є Леся. Науковці музею говорять, дійсно, Леся Українка була в Полтаві на відкритті пам’ятника автору «Енеїди». З її спогадів відомо досить багато про ті дні.
Спекотний серпень Леся з мамою провели побіля Гадяча у Зеленому Гаю, клімат тут більше підходив для її здоров’я, було виявлено, що вода у Пслі радіоактивна, і як пише Леся, купання у ньому корисне та ще й на дні річки під грубим шаром піску є чорна як дьоготь масна грязь і її здавна там вживали для лікування ревматизму. Леся щиро захоплювалася: «Тут така Україна, українішої якої нема!»
Не тільки Леся Українка – вся письменницька спільнота жила тоді передчуттям великої події – достойного пошанування письменника, який підніс наше рідне слово до літературного рівня, а літературу вивів на європейські шляхи. Полтавські урочистості планувались на кінець серпня. Мама Лесі – Олена Пчілка отримала офіційне запрошення на свято відкриття пам’ятника Котляревському за підписом Полтавського міського голови. Обидві – і мама, і Леся були в якомусь особливо піднесеному стані, «серце тремтіло в передчутті, мабуть, найважливішої події в житті», – це їх слова про ті миті.
Шлях від Гадяча до Полтави неблизький. Але здолали вони його, зважаючи на Лесин стан здоров’я, відносно легко, у розмовах час промайнув непомітно. У Полтаві на залізничній станції письменниць зустріли Борис Грінченко і Панас Мирний. Не злічити скільки інтелектуалів з’їхалось тоді в Полтаву. Та не тільки українці. Пошанувати Котляревського приїхали делегації з усієї Слов’янщини. Такої кількості гостей Полтава на своєму віку не бачила. Готелі не вміщали приїжджих. Лесю з мамою, а також професорку петербурзьких Бестужівських курсів Олександру Єфіменко, Миколу Лисенка з донькою Галею та її подругою Євгенією Щербаківською привітно розмістив у своєму домі адвокат Микола Дмитрієв.
Мабуть, ніколи Полтава не відчувала такого пожвавлення, такого піднесення, як в ті урочисті дні. Загальний настрій затьмарювало тільки те, що серед гостей вперто поширювались чутки про нібито отриманий наказ, який забороняв на урочистостях промовляти українською мовою.
Вони протестували – і примусили таки Сенат потім засудити це ганебне розпорядження імперського міністра внутрішніх справ. З іншого боку небайдужа інтелігенція розбудила свідомість громадян. Відтоді багато українців вважають початок своєї свідомості від того пам’ятного дня 30 серпня 1903 року – особливого дня у Полтаві, до якого прямий стосунок має Леся Українка.
Марія Бойко
За матеріалами Полтавського літературно-меморіального музею Івана Котляревського
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
