У Кобеляцькій громаді відкрили меморіальну дошку Захиснику України Владиславу Бугайцю
У Кобеляцькій громаді відкрили меморіальну дошку загиблому Захиснику України — Владиславу Бугайцю
У філії «Білицька гімназія №3» Білицького ліцею №1 відбулася особлива подія, сповнена скорботи, вдячності та честі — відкриття меморіальної дошки Владиславу Віталійовичу Бугайцю, воїну, який героїчно загинув, боронячи нашу країну від російської навали.
Про це повідомили в Білицькій селищній раді.
Бугаєць Владислав Віталійович народився 25 жовтня 2003 року в місті Полтава.
Ріс звичайним хлопцем із великим серцем, який мріяв про щасливе життя. Після закінчення школи вступив до Полтавського професійного ліцею, де здобув фах майстра ресторанного обслуговування та кухаря. Після навчання працював барменом у селі Нижні Млини Полтавської області, проявивши себе відповідальним і старанним працівником.
Наприкінці 2021 року Владислав був призваний на строкову службу до лав 22-ї окремої бригади з охорони дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав Національної гвардії України. Коли Батьківщина опинилася в небезпеці — він не залишився осторонь. З початком повномасштабного вторгнення рф продовжив службу за контрактом.
У 2024 році був переведений на посаду стрільця-санітара батальйону оперативного призначення 22-ї окремої бригади НГУ «Київська Русь». Маючи високий рівень відповідальності, вмотивованості та професійних навичок, він швидко адаптувався до нових обов’язків і став надійною опорою для своїх побратимів.
У лютому 2024 року Владислав у складі підрозділу був направлений на бойові позиції в Донецьку область.
18 лютого 2024 року він заступив на бойове чергування у складі відділення, яке тривалий час перебувало під щільним артилерійським вогнем противника. Разом із побратимами займався інженерно-фортифікаційним укріпленням позицій. У нічний час, під час атаки ворожої піхоти, кулеметним вогнем змусив противника відступити, не допустивши прориву оборони.
5 березня 2024 року Владислав разом із п’ятьма бійцями зайняли передову позицію в тому ж районі. Незважаючи на безперервні атаки ворога, він разом із товаришами стійко обороняв рубежі, завдаючи противнику значних втрат. Радіоперехоплення свідчили про відчай російських штурмових груп, що знову й знову зазнавали втрат під щільним кулеметним вогнем українських захисників.
Владислав діяв рішуче та професійно: коригував вогонь артилерії та БпЛА, використовував гранати в ближньому бою, не дозволяючи противнику прорватися на позиції. У ході боїв його відділення знищило близько 150 окупантів.
7 березня 2024 року під час чергового ворожого артилерійського удару молодий, щирий, усміхнений хлопець, якого знали й поважали всі, з ким він був знайомий, Владислав Бугаєць, з позивним «Бугай», загинув разом із побратимами.
За мужність, героїзм і самопожертву старший солдат Владислав Бугаєць посмертно нагороджений нагрудним знаком «За відвагу». Йому було лише 20, а він став Героєм на віки.
На фасаді закладу освіти, де навчався Владислав, відкрито меморіальну дошку, яка стане символом вічної пам’яті, вдячності й прикладом для майбутніх поколінь.
Церемонію відкриття меморіальної дошки відвідали побратими батальйону оперативного призначення «Карна», представники влади, друзі, вчителі, однокласники та небайдужі жителі громади аби ще раз згадати про подвиг Владислава та висловити щирі співчуття його батькам Віталію Іллічу, Ірині Юріївні та сестрі Софії, рідним та близьким.
Право зняти з дошки полотно та запалити свічку пам’яті надано батьку Віталію Іллічу Бугайцю.
“Влад був не лише відважним воїном, а й щирим другом. Він завжди підтримував, жартував, навіть у найважчі моменти. Він мріяв про майбутнє, але віддав своє життя за наше. І ми ніколи цього не забудемо. Наша боротьба — тепер і за нього”, — промовив побратим і друг Владислава.
Додаткову глибину та емоційність заходу додала підтримка військового оркестру 22-ї окремої бригади Національної гвардії України «Київська Русь». Їхня прониклива гра зворушила всіх присутніх, а звуки скорботної мелодії стали духовним акомпанементом до слів пам’яті, болю та гордості.
