Пройшов крізь вибух міни — тепер полює на ворожі цілі в небі над Полтавщиною, — історія бійця 17-ї бригади НГУ
Пройшов крізь вибух міни — тепер полює на ворожі цілі в небі над Полтавщиною, — історія бійця 17-ї бригади НГУ
До війни Тарас жив у Кам’янському, працював у «Укртелекомі». З перших днів повномасштабного вторгнення не залишився осторонь — допомагав обороні міста: привозив мастило, колеса, спорядження, підтримував тероборону.
Джерело: 17-та Полтавська бригада Національної гвардії України «Рейд»
«Ми не чекали, поки хтось скаже, що треба робити. Шукали, вантажили, доставляли — щодня, без перерв. Тоді кожен знав, що від нього залежить оборона міста», — згадує Тарас.
Тарас став до війська в березні 2022 року. Його позивний — «Дєд», бо був старшим серед тих, хто щойно доєднався до підрозділу.
Тарас тричі був на ротації на Донецькому напрямку. Велика Новосілка та Урожайне.
В Урожайному його підрозділ використовував бункери — вони витримували щоденні обстріли з мінометів, артилерії та авіації.
«У бетоні спати було важко, але він рятував. Уже знали по годинах: зараз працює танк, потім «Гради», далі дрон. Жили в ритмі обстрілів», — говорить Тарас.
На інших ділянках, поза Урожайним, гвардійці намагалися закріпитися біля річки. Працювали в «сірий» час — на світанку або ввечері, коли дрони менш активні. Одне з укриттів ворог вирахував і знищив ще до завершення будівництва.
«Один копає, другий — сітку натягує, третій — спостерігає. Та тільки закріпилися — і одразу прильот. Вижили, бо встигли відійти», — згадує гвардієць.
У квітні 2024 року під час одного з ворожих обстрілів у бліндаж, у якому перебував Тарас, влучила міна 120 мм. «Дєд» був тяжко поранений і завалений уламками. Побратим одразу кинувся на допомогу, попри обстріл, який не припинявся.
«Я нічого не бачив — тільки чув, що він поруч. Не зупинявся, навіть коли лягала друга ударна хвиля. Голими руками між вибухами витягнув мене. Це і є справжня бойова сім’я», — розповідає Тарас.
Далі евакуація, лікування та реабілітація.
Воїн повернувся до служби. На сьогодні він командир мобільної вогневої групи кулеметної роти. Разом з екіпажем полює на ворожі повітряні цілі. Виїжджають уночі, у дощ, туман — коли треба, а не коли зручно.
«Ми не ведемо рахунок збитим дронам. Просто робимо свою роботу. Якщо не прилетіло, отже, не дарма чергували», — каже Тарас.
Попри втому та навантаження, молодший сержант зберігає впевненість і спокій. Завдання його групи — недопущення ударів по мирних жителях і важливих об’єктах.
