«Інструктором повинен бути не той, хто читав про війну в книжці, а той, хто пережив її на власному досвіді», — про бойовий шлях Анатолія зі 116-ї ОБр ТрО
«Інструктором повинен бути не той, хто читав про війну в книжці, а той, хто пережив її на власному досвіді», — про бойовий шлях Анатолія зі 116-ї ОБр ТрО
Бойовий шлях Анатолія з позивним «Борода» розпочався зі служби в 147-му батальйоні 116-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Згодом воїн став інструктором.
Джерело: 116-та ОБр ТрО
«До Збройних сил мене взяли лише з третьої спроби — чомусь військкомат не потребував медиків, хоча я проходив строкову службу в ДСНС як медик-рятувальник. Оскільки маю ще й медичну освіту, мене одразу призначили на посаду старшого бойового медика роти», — розповідає військовослужбовець.
Коли почалися виїзди на Донбас, його підрозділ займався евакуацією поранених. Працювали на всіх гарячих напрямках, злагоджено з розвідкою. Надавали допомогу, визначали ступінь поранення — все було чітко організовано, кожен знав свій маневр.
«Бувало, евакуація тривала довго через постійні обстріли, добратися до поранених було важко. Але завдяки злагодженій роботі ми робили все можливе і навіть більше», — ділиться захисник.
На сьогодні він працює інструктором.
«Більшість інструкторів, яких я знаю, мають бойовий досвід — вони пройшли через Парасковіївку, Мар’їнку, Авдіївку. Інструктором має бути не той, хто читав про війну в книжці, а той, хто пережив її на власному досвіді. Саме таких людей зібрав «Мамай» — бойових, справжніх. Ми створили структуру інструкторів, яка готує новачків і вдосконалює навички тих, хто вже воював. Адже вчитися ніколи не пізно. Маємо навіть таку негласну традицію: кожен, хто служить, рятує хоча б одного кота чи собаку й забирає додому. Мене з дитинства виховували з думкою, що потрібно допомагати нашим меншим друзям. Якщо є можливість, потрібно рятувати. Тварини не розрізняють, хто «свій», хто «ворог», а окупанти знищують усе, навіть тварин. Тож врятувати життя й дати дім — це, мабуть, одне з найкращих, що можна згадувати після війни», — зізнається воїн.
Після перемоги він мріє подорожувати з родиною, показувати синові красу рідної землі, навчати його жити в гармонії з природою, пізнавати тварин і рослини — усе це обов’язково під мирним небом вільної України.
