Баланс між правом на інформацію і безпекою
Баланс між правом на інформацію і безпекою
У демократичному суспільстві право на інформацію — один з базових принципів громадянських свобод. Люди мають право знати, що відбувається у світі, у їхній країні, в зоні бойових дій. Прозорість — це те, що відрізняє вільне суспільство від авторитарного. Проте під час війни журналістика потрапляє в ситуацію глибокого етичного конфлікту: коли чесне інформування може стати причиною трагедії.
Опублікувавши дані про місце дислокації військових, пересування техніки або точку удару ворога, репортер може не тільки “допомогти” противнику коригувати вогонь, а й прямо поставити під загрозу життя десятків людей. Війна — це середовище, де інформація перетворюється на зброю. Знімок із передової, оприлюднений у соцмережах, може видавати розташування підрозділу. Репортаж із тилу, де на задньому фоні видно новітнє озброєння, може стати приводом для ракетного удару. Усе, що в мирний час сприймалося б як частина нормального журналістського контенту — фото з місця події, кадри з військовими, карти тощо — у період війни може стати детонатором трагедії.
Українська журналістика вже не раз зіткнулася з ситуацією, коли після публікації конкретних відео або дописів на місця зйомок прилітали ракети. І хоча намір журналіста був благородним — показати світові героїзм наших захисників — наслідки стали фатальними. Проблема посилюється тим, що в умовах відкритого інформаційного простору навіть точне формулювання в тексті чи метадані на зображенні може “здати” місцезнаходження.
Це ставить перед журналістом дилему: говорити правду повністю чи зберігати мовчання задля безпеки? Існує принцип “не нашкодь” — універсальне етичне правило, що повинно переважати в ситуаціях ризику. Якщо є найменший сумнів, чи може матеріал призвести до трагедії — його не можна публікувати. Проте й повністю замовчувати те, що відбувається на фронті, — значить позбавити суспільство права знати. Вихід — у відповідальному балансі. Журналіст повинен співпрацювати з військовими структурами, перевіряти факти не тільки з погляду достовірності, а й з точки зору стратегічної безпеки. Використовувати замість назв локацій загальні формулювання, відтерміновувати публікацію матеріалу, ретельно обробляти фото й відео. Повідомлення має інформувати, а не орієнтувати ворога. Людське життя та безпека завжди важливіші за ексклюзив.
Ярослав Пустовгар,
студент 4 курсу Київського університету культури
