Прощання з культом Макаренка на Полтавщині: дошки звеличення співробітника НКВС демонтовано, на черзі «пам’ятники» у Кременчуці
Прощання з культом Макаренка на Полтавщині: дошки звеличення співробітника НКВС демонтовано, на черзі «пам’ятники» у Кременчуці
Полтава остаточно розпрощалася з культом радянського педагога, денікінця, співробітника НКВС Антона Макаренка. В обласному центрі налічувалося три меморіальні дошки, їх демонтовано. 2 березня прибрано останню, найганебнішу: фасад старого корпусу Полтавського національного педагогічного університету (ПНПУ) очищено від дошки антиукраїнському діячеві Макаренку. Про виконання закону «Про засудження та заборону пропаганди імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» повідомив медіа перший проректор ПНПУ Олексій Гура.
Нагадаємо, у лютому прибрали дошки з фасадів житлового будинку по вулиці Семена Антонця (будівля колишнього Полтавського учительського інституту) та будинку по провулку Госпітальному, у якому майбутній енкаведист і денікінець жив під час навчання в Полтавському вчительському інституті впродовж 1914-1916 років: демонтаж згідно з рішенням виконкому міськради здійснили працівники ЖЕО №2 за дорученням управління ЖКГ, повідомило представництво Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області.
У межах деколонізації через приналежність до символіки російської імперської політики всі 26 вулиць і провулків, у назвах яких глорифікувався Макаренко, протягом останніх двох років перейменували, у тім числі 5 у Полтавській міській громаді. В обласному центрі перейменовано на честь Антона Цедіка – учасника Революції Гідності, добровольця, полеглого під Іловайськом стрільця-санітара батальйону «Донбас». Також розпорядженням Полтавської обласної військової адміністрації й за ініціативи представника Українського інституту національної пам’яті (УІНП) у Полтавській області Олега Пустовгара усунені пов’язані з Макаренком назви вулиць у старостинських округах Полтавської міської громади: у селі Ковалівка вулицю «Музей Макаренка» перейменовано на честь видатного українського педагога Григорія Ващенка; у селах Пальчиківка та Ковалівка – на пошану першого міністра освіти УНР Івана Стешенка; у селі Верхоли – на честь діячки УНР, петлюрівки, видатної педагогині Софії Русової.
«Демонтаж усіх дошок та перейменування всіх п’яти вулиць Макаренка в Полтавській громаді й усіх 26-ти по області – це вагомі кроки зі зменшення чужорідного культу радянського педагога, співробітника НКВС Антона Макаренка. Рішенням сесії Полтавської обласної ради прибрано осоружне ім’я Макаренка й із назви обласного комунального закладу «Кременчуцька гуманітарно-технологічна академія», – розповів Олег Пустовгар.
На його думку, важливо, щоб Департамент освіти і науки Полтавської ОВА подав на найближчу сесію облради проєкти рішень щодо перейменування інших закладів освіти. Це Полтавський ліцей імені А. С. Макаренка Полтавської обласної ради, Кременчуцький професійний ліцей імені А. С. Макаренка, науковий ліцей «Політ» при обласному коледжі. Адже згідно з фаховим висновком УІНП географічні об’єкти, назви юридичних осіб та об’єктів права власності, пам’ятників та пам’ятних знаків, присвячених радянському письменникові та педагогу, керівникові дитячих виховних колоній Макаренку А. С. належать до символіки російської імперської політики.
Згідно з матеріалами архівної справи МВС УРСР за № 2400 Антон Макаренко з 1 липня 1935 року обіймав посаду помічника начальника відділу трудових колоній НКВС УРСР – начальника ІІ відділення цього самого відділу. 14 липня 1936-го він подав рапорт на звільнення з НКВС УРСР. А з жовтня 1936 року виконував обовʼязки керівника колонії НКВС № 5 у місті Бровари Київської області. Це зазначено у відповіді Департаменту з питань режимно-секретної діяльності Міністерства внутрішніх справ України на запит Українського інституту національної пам’яті.
У період російської окупації Полтави російською армією Антона Денікіна Макаренко служив білогвардійським загарбникам, працюючи директором школи №2 імені генерал-губернатора Малоросії, князя Куракіна; на цю посаду денікінці як прихильники «єдиної і неділимої росії» призначили Макаренка у вересні 1919 року.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», органами державної безпеки СРСР є Народний комісаріат державної безпеки, Міністерство державної безпеки, Комітет державної безпеки, їхні територіальні, функціональні, структурні підрозділи, а також безпосередньо підпорядковані цим органам бойові загони, охорона (варта), війська або спеціальні частини. Тож Макаренко – працівник радянських органів державної безпеки. Згідно з підпунктами «в», «д», «є» пункту 4 частини 1 статті 2 закону «Про засудження та заборону пропаганди імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» до символіки російської імперської політики належать, серед іншого, об’єкти, присвячені працівникам радянських органів державної безпеки всіх рівнів. Тож закон не передбачає жодних винятків для пам’ятників і пам’ятних знаків, присвячених працівникам радянських органів державної безпеки всіх рівнів.
У Полтавському представництві УІНП звернули увагу, що необхідно також очистити публічний простір Кременчука аж від трьох споруд звеличення енкаведиста Макаренка. Це так звані «пам’ятники» по вулиці Михайла Драгоманова (колишня Макаренка), вулиці Петруся, буд. 140, «Макаренко і діти» по вул. Валентини Федько, 33.
