Чим загрожують ендокринні розлади: розповідає науковець-ендокринолог Віталій Катеринчук
Чим загрожують ендокринні розлади: розповідає науковець-ендокринолог Віталій Катеринчук
Коли ендокринна система дає збій, людина може навіть не здогадуватись, що симптоми викликані гормональним збоєм, початком діабету чи проблемами зі щитоподібною залозою. І тільки досвідчений лікар може розібратися та якісно допомогти пацієнту. Сьогодні знаннями й досвідом ділиться доцент кафедри ендокринології Полтавського державного медичного університету, лікар-ендокринолог КП “2-а міська клінічна лікарня ПМР” Віталій Катеринчук.
Ендокринологія – це наука про ендокринні залози або, як їх ще називають, залози внутрішньої секреції. Залозами називають органи в організмі людини, які виділяють специфічні речовини – секрети. Залежно від того, виділяються ці секрети у зовнішнє середовище чи у кров, залози поділяють на залози зовнішньої та внутрішньої секреції.
Залози внутрішньої секреції – ендокринні залози – виробляють і виділяють безпосередньо у кров біологічно активні речовини, які мають назву гормонів. У нашому організмі є значна кількість ендокринних залоз, але спільною їх рисою є те, що гормони, які вони виробляють розносяться током крові по усьому організму та регулюють функцію різних органів.
Отже, ендокринна система є регуляторним органом біохімічних процесів, які відбуваються в організмі людини. Іншим регуляторним органом у нашому організмі є нервова система.
Нервова система здійснює регуляцію шляхом передачі імпульсів по нервових волокнах, які, подібно до електричних проводів, проходять по всьому нашому тілу. На відміну від нервової системи, ендокринна система не має прямого контакту з органами, на які діє. Вплив на них здійснюється за рахунок гормонів, які переносяться током крові та зʼєднуються зі специфічними рецепторами.
Хоча залози внутрішньої секреції обʼєднують терміном ендокринна система, насправді в нашому організмі є значна кількість залоз, частина з яких мають спільну регуляцію, а частина – є відносно незалежними. Спільним же для усіх ендокринних залоз є можливість впливу шляхом дії гормонів на функцію віддалених органів.
Наші знання про гуморальну регуляцію постійно розширюються. Ендокринологія взагалі-то є відносно новою наукою. Вперше речовину, яка здатна регулювати виділення соку підшлункової залози вдалося отримати у 1902 році. А слово «гормон» увійшло до наукового лексикону лише у 1905 році. Відтоді були не лише отримані різноманітні гормони, а й налагоджене їхнє фармацевтичне виробництво, створені синтетичні аналоги, розроблені речовини, здатні впливати на вироблення гормонів.
Відповідно до сучасних уявлень ендокринна система включає: гіпоталамус і гіпофіз, епіфіз, щитоподібну залозу, прищитоподібні залози, вилочкову залозу, надниркові залози, ендокринну частину підшлункової залози, статеві залози. Усі ці залози виділяють гормони, які діють на віддалі. Однак, в нашому організмі є також речовини, які секретуються певними клітинами не у кров, а в міжклітинну рідину і регулюють роботу інших клітин не віддалено, а в місці секреції. Ці речовини мають назву цитокінів.
Останніми роками ендокринна функція встановлена в органах, які традиційно не відносили до органів ендокринної системи. Передусім це стосується жирової тканини, яка виробляє не лише безліч цитокінів, а й специфічні гормони – лептин, адіпонектин. Значна кількість гормонів виробляється також клітинами тонкого кишечника: ґрелін, глюкагоноподібний пептид, глюкозозалежний інсулінотропний пептид та інші.
Гормони відрізняються за місцем секреції, походженням і будовою. Усі вони виділяються у дуже малій кількості, але відіграють надзвичайно велику роль. Наприклад, якщо говорити про гормон щитоподібної залози – тироксин, то протягом життя людина виділяє його у кількості лише 3-4 грами. Аналогічною є секреція більшості інших гормонів.
У частини ендокринних залоз є своя ієрархія. Вищою ланкою ендокринної системи є гіпоталамус. Гіпоталамус, є частиною головного мозку і вкрай важливим органом нашого організму. Він одночасно є регулятором автономної нервової системи (регулює сон, терморегуляцію, апетит, емоційний стан) і вищим регулятором функції ряду ендокринних залоз. Безпосередньо в гіпоталамусі виробляються гормони вазопресин та окситоцин, які опускаються в гіпофіз і вже звідти потрапляють у кров. Також в гіпоталамусі продукуються гормони, які регулюють секрецію гормонів гіпофізом. Ті, що посилюють її називаються ліберинами, а ті, що пригнічують – статинами. Гіпофіз своєю чергою секретує тропні гормони, які стимулюють ріст та розвиток людини – соматотропний гормон або гормон росту, та посилюють вироблення гормонів периферичних залоз: щитоподібної, надниркових, статевих.
Є також ендокринні залози. Які не підпорядковуються безпосередньо гіпоталамо-гіпофізарній системі, а мають інші механізми регуляції: прищитоподібні залози, ендокринна частина підшлункової залози. Але все одно ми можемо говорити про сукупність ендокринних органів саме як про систему, в якій мають місце тісні механізми взаємодії та вкрай важливим є підтримка балансу між усіма компонентами.
Особливістю роботи ендокринних залоз є їх незалежність від нервової системи, яка не впливає на їхню роботу. Виключення становить мозкова речовина надниркових залоз, яка продукує гормони гострої фази стресу – адреналін та норадреналін. Викид цих гормонів у кров відбувається унаслідок стимуляції нервовими волокнами. Однак, цей вплив відбувається за рахунок симпатичної автономної нервової системи – ми не здатні свідомо впливати на роботу ендокринних залоз.
Усі ендокринні залози мають дуже інтенсивне кровопостачання, але бідну іннервацію. Больові нерви в ендокринних залозах відсутні, тому при хворобах ендокринні залози не болять. При запаленні щитоподібної залози можливе виникнення болю, яке обумовлене наявністю больових рецепторів в капсулі, яка оточує залозу. Коли капсула розтягується – виникає біль. Тобто болить капсула, а не сама залоза. Попри відсутність болю, хвороби ендокринної системи мають безліч інших, не менш неприємних проявів.
Не зважаючи на те, що гормонів секретується дуже мало, вкрай важливою є коректна їх кількість протягом усього життя. В ендокринологів існує побажання: завжди мати гармонію в гормонах. Зміна в кількості гормонів як в бік зниження, так і в бік підвищення супроводжується розвитком патологічних станів – хвороб ендокринної системи.
Ендокринолог – це лікар, який займається діагностикою та лікуванням хвороб залоз внутрішньої секреції. До найрозповсюдженіших хвороб ендокринної системи відносяться:
- Ожиріння і надлишкова маса тіла;
- Хвороби щитоподібної залози, такі як зоб, гіпо- та гіпертиреоз, гострий, підгострий автоімунний тиреоїдит, різні види раку;
- Цукровий діабет;
- Аденоми надниркових залоз та хронічна їхня недостатність;
- Хвороби статевих залоз;
- Хвороби гіпоталамо-гіпофізарної системи, зокрема нецукровий діабет, пролактинома, акромегалія, гігантизм та інші.
З усіма цими хворобами або підозрою на них потрібно звертатися до ендокринолога. Через те, що гормони впливають на органи, які є віддаленими від місця їхньої секреції, клінічна картина ендокринної патології може бути доволі різноманітною. Хвороби щитоподібної залози не обмежуються лише її збільшенням: вони можуть супроводжуватися ожирінням або втратою маси тіла, розладами менструального циклу та неспроможністю завагітніти, розвитком анемії, змінами серцево-судинної системи, іншим. Написано безліч статей та монографій про клінічні маски гіпотиреозу – хвороби зі зниженим виробленням гормонів щитоподібної залози.
Серце й судини є мішенню для дії більшості гормонів, тому надлишок їхньої продукції зазвичай призводить до артеріальної гіпертензії, яка у кожному випадку матиме свої особливості. Досвідчені ендокринологи та кардіологи здатні діагностувати конкретну патологію і призначити оптимальне лікування.
Оскільки гормони впливають на різні органи й системи, то існує потреба у постійній кооперації між ендокринологами та лікарями інших спеціальностей. В одних випадках це реалізується як співпраця, в інших – утворюються нові спеціальності: ендокринний гінеколог, ендокринний хірург. Загалом, ендокринологія є дуже цікавою наукою і розділом медицини. Ендокринна та нервова системи є системами, які регулюють процеси розвитку та функціонування нашого організму. Від їхньої нормальної роботи прямо залежить здоровʼя людини загалом. Вкрай важливо підтримувати баланс в роботі ендокринної системи протягом усього життя.
Під час наших наступних зустрічей ми обговоримо значення різних ендокринних залоз, методи їхнього обстеження, прояви хвороб та лікування. А головне – постараємося надати рекомендації, як зберегти ендокринне здоровʼя, а у випадку розвитку патології, що зробити, щоб не відбувалося погіршення якості та скорочення тривалості життя.
Віталій Катеренчук, доцент кафедри ендокринології Полтавського державного медичного університету, лікар-ендокринолог КП “2-а міська клінічна лікарня ПМР”
