Народна артистка України, зірка полтавської сцени: до 100-річчя від дня народження Тамари Кислякової
Народна артистка України, зірка полтавської сцени: до 100-річчя від дня народження Тамари Кислякової
23 березня 1925 року в Полтаві народилася Тамара Кислякова, якій судилося зіграти десятки провідних ролей у місцевому театрі, назавжди лишивши в пам’яті шанувальників полтавської сцени філігранні образи, створені талановитою актрисою.
Як повідомили в Полтавській обласній військовій адміністрації, ще школяркою Тамара Кислякова була учасницею драматичного гуртка. Доля дівчинки складалася так, що навчатися доводилось у різних вишах, але потяг до мистецтва ніколи не полишав її, музика й театр повсякчас кликали до себе.
Повернувшись після Другої світової війни з евакуації, 1948 року дівчина вступила до Полтавського музичного училища імені М. В. Лисенка (тепер Полтавський фаховий коледж мистецтв імені М. В. Лисенка). Більше ніж 30 років свого творчого життя віддала служінню в Полтавському музично-драматичному театрі імені М. В. Гоголя.
Першою серйозною роботою Тамари Кислякової стала роль Лялі Убийвовк, згодом молодій акторці випала нагода грати Наталку Полтавку. У 60-х роках ХХ ст. головний режисер Полтавського музично-драматичного театру імені М. В. Гоголя, народний артист України Б. М. Прокопович обирав нову актрису на головну роль у п’єсі Івана котляревського. Він затвердив Тамару Кислякову. І не помилився! Бо Наталка в її виконанні була глибоко народна, щира, справжня. Це була одна з найулюбленіших ролей Тамари Іванівни. Вона грала її понад 15 років.
Тамара Кислякова володіла чудовими вокальними даними, у її репертуарі переважали психологічно складні образи. Тож акторка швидко ввійшла в число виконавиць головних ролей. У її акторському, творчому доробку – понад 100 ролей, основними з яких є: Маруся, Аза, Галя, Хівря («Маруся Богуславка», «Циганка Аза», «Майська ніч», «Сорочинський ярмарок» М. Старицького), Одарка («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Степанида («Вій), Титарівна (М. Кропивницького), Наталка, Терпилиха («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Анна («Украдене щастя» І. Франка), Барба (Вій, вітерець» І. Я. Райніса), Дездемона («Отелло» В. Шекспіра) та ін.
У кожній ролі актриса цілком поринала у новий образ і навіть після прем’єри не припиняла удосконалювати й доповнювати роль іншими відтінками, надаючи довершеної досконалості кожному образу. У ній завжди струменіла жива, мистецька думка. Тому результат творчих зусиль актриси збігався з найприскіпливішими очікуваннями шанувальників високого театрального мистецтва. За вагомий внесок у розвиток українського театрального мистецтва 1977 року Тамара Кислякова була удостоєна високого звання народної артистки України.
У другій половині ХХ ст. полтавський театр регулярно виїздив на гастролі, тож поціновувачі театрального мистецтва з найвіддаленіших куточків мали змогу насолоджуватись акторським мистецтвом трупи, однієї з яскравих зірок якої була, безперечно, незабутня Тамара Кислякова.
У засвіти актриса пішла 3 лютого 2001 року після тривалої боротьби з раком і операції.
