Акторка, співачка, дружина «ворога народу»: 140 років тому в Полтаві народилася Євдокія Доля
Акторка, співачка, дружина «ворога народу»: 140 років тому в Полтаві народилася Євдокія Доля
1 березня 1885 року, 140 років тому в Полтаві в багатодітній сім’ї народилася акторка театру та кіно Явдоха Іванівна Верховинець-Костева, яка взяла собі псевдонім Доля.
Її батько керував хором у єпархіальному училищі, у якому з восьми років навчалася, співала і Євдокія. Також вона грала в драматичній студії, на репетицію якої якось завітали імениті артисти Микола Садовський, Іван Мар’яненко, Северин Паньківський. Дівчина виконувала соло в кантаті Миколи Лисенка «Б’ють пороги». Після «прогону» Садовський пожартував: «Голос я чув, артистки ж не бачу» (була маленького зросту), розповіли в представництві Українського інституту національної пам’яті в Полтаві.
У 21 рік Євдокія приїхала до Києва в складі трупи Миколи Садовського в перший стаціонарний український театр. У ньому зіграла такі ролі: «Мацюсь, пастушок («Зачароване коло» Л. Ріделя); Натюша, Кася, Харитина («Суєта», «Сава Чалий», «Наймичка» I. Карпенка-Карого), Галя, Проня («Циганка Аза», «За двома зайцями» М. Старицького) та ін.
У театрі Садовського Євдокія познайомилася з Василем Верховинцем, який увійшов до історії української культури як хореограф, діяч товариства «Просвіта», перший теоретик українського народного танцю, композитор, диригент і фольклорист. Через два роки вони побралися. З 1909-го подружжя мешкало в будинку батьків Євдокії на одній із найстаріших вулиць, що в Подільському районі міста — Горі Марата (нині ця вулиця має ім’я Василя Верховинця).
Пара перейшла в «Товариство українських акторів», яке очолював Іван Мар’яненко. За сприяння цього об’єднання було поставлено вистави «Запорожець за Дунаєм», «Наталка Полтавка», «Різдвяна ніч», «Катерина», хоча не забували тут і про європейську класику: «Аїду», «Ріголетто», «Травіату», «Фауста». Згодом на базі «Товариства українських акторів» утворився національний концертно-театральний осередок.
Разом із чоловіком Василем Верховинцем Євдокія заснувала унікальний ансамбль «Жінхоранс», у якому стала режисеркою. Виступали в новому оригінальному жанрі театралізованої пісні, який базувався на традиції українських пісень-діалогів, ігрових пісень і танців. Цей колектив мав шалені успіхи на гастролях.
У фільмографії Євдокії Долі були ролі в комедії «За двома зайцями» та драмі Івана Кавалерідзе «Коліївщина».
Сягнувши вершин слави, акторка пережила заслання до Казахстану, бо виявилася дружиною «ворога народу». 1938 року російсько-більшовицькі кати з НКВС заарештували її чоловіка, звинуватили в посібництві Симону Петлюрі. Згодом енкаведисти розстріляли Василя Верховинця. У Казахстані полтавська акторка поневірялася з 1938 до 1944 року. Після того повернулася на Полтавщину, в обласну філармонію. Спочатку була декламатором, а потім очолила новостворений ансамбль і знову гастролювала аж до 1959-го, до пенсії. Померла 15 листопада 1988 року в Полтаві.
Торік 26 січня на 49-й сесії Полтавської міської ради восьмого скликання у межах виконання деколонізаційного закону депутати міської ради перейменували провулок Льва Толстого на честь Євдокії Долі. Цьому передували напрацювання учасників комісії міськради з питань перейменування топонімів громади та волевиявлення полтавців під час онлайн голосування на платформі EDEM: учасники громадського опитування підтримали усунення з топонімії імені російського письменника й увічнення в назві провулка землячки, акторки, співачки, в’язня комуністичних таборів Євдокії Долі.
