Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

Відійшов у засвіти лауреат премії імені Володимира Малика, миргородський дослідник Голодомору Олександр Джунь

Відійшов у засвіти лауреат премії імені Володимира Малика, миргородський дослідник Голодомору Олександр Джунь

31 грудня 2024 року в Миргородській громаді попрощалися з Олександром Джунем.

Як повідомили в Миргородському краєзнавчому музеї імені Опанаса Сластьона, у якому свого часу працював Олександр Прокопович, серце науковця перестало битися 30 грудня. Йому було 77.

Олександр Джунь відомий багатьом миргородцям як член козацького товариства «Миргородський полк Українського козацтва» (з 2010-го), громадський активіст, багаторічний голова вуличного комітету, лауреат премії «Людина року – 2013» в номінації «Активна громадська діяльність», більш широкому загалу – як автор видань «Личанський табір-притулок для дітей «куркулів» 1932-1933 років» та «Чорні роки Миргородщини». Саме за останню 2015 року він отримав звання лауреата щорічної літературно-мистецької премії імені Володимира Малика.

Упродовж своєї багаторічної дослідницької діяльності Олександр Прокопович зібрав і зберіг унікальні свідчення очевидців Голодомору на Миргородщині, став ініціатором і засновником музею трагедії Голодомору 1932-1933 років як відділу Миргородського краєзнавчого музею імені Опанаса Сластьона, упродовж багатьох років був співробітником цього відділу. 

«Фактично, пошук історичної правди став сенсом його життя», – зазначили в Миргородському краєзнавчому музеї імені Опанаса Сластьона.

Довідково

Із 1930-го по 1934 роки в будинку, де розміщений музей, заснований Олександром Джунем, існував дитячий концтабір у системі нквс срср – під виглядом дитячого притулку, що був створений Миргородським міським органом компартії для концентрації дітей, які залишилися без догляду після убивства голодом їхніх батьків (переважно «куркулів»), або після фільтрації арештованих родин на миргородському залізничному вокзалі, який слугував накопичувачем біженців на залізничній лінії Київ – Харків. Свідки, котрі вижили, пізніше пригадували, що обстрижених, ледь одягнених дітей тут утримували за колючим дротом у невеликому будинку-бараку поряд із церквою. Голод та хвороби шансів на життя не давали. Водночас через паркан від інтернату, у зруйнованому храмі, під пильним оком охоронців зберігали конфісковане в селян зерно. Воно, намочене снігом та дощем, пріло й гнило, а поруч вмирали діти…

Музей трагедії Голодомору було створено 2009 року. Його експозиція розповідає про геноцид населення Миргородщини в 1932-1933 роках. 2011-го тут, на подвір’ї музею, був відкритий та освячений невеликий пам’ятник на згадку про вбитих голодом дітей.


Перейти до вмісту