Деколонізація на Google Maps: оновлено назви двох сіл на Полтавщині
Деколонізація на Google Maps: оновлено назви двох сіл на Полтавщині
Торік Верховна Рада в межах виконання закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» перейменувала низку сіл, селищ і міст по всій державі, у тім числі на Полтавщині. На підставі парламентських постанов відбувається оновлення назв і на Google Maps. Зокрема, усунено недійсну назву села Новомосковське в Глобинській міській громаді Кременчуцького району Полтавської області та зазначено назву Лоза. Також на Google Maps більше немає селища з назвою Декабристів у Великосорочинській сільській раді Миргородського району Полтавської області, натомість зафіксовано нову назву – Мирне.
Нагадаємо, що після ухвалення фахового висновку Експертної комісії УІНП щодо належності до географічних об’єктів, назв юридичних осіб, пам’ятників та пам’ятних знаків, присвячених декабристам, до символіки російської імперської політики в селі Декабристів Великосорочинської сільської ради відбулося громадське обговорення нової назви. Більшість його учасників висловилися за назву «Мирне». Тож на 43-й позачерговій сесії затверджене рішення «Про перейменування селища Декабристів», яке парламент підтримав.
«Поява об’єктів, названих на честь декабристів, не пов’язана з розвитком питомо української топонімії, а була втіленням російської імперської політики радянського зразка. Термін «декабристи» походить від назви місяця (російською декабрь), коли відбулося організоване групою опозиційно налаштованих дворян повстання (26 (14 за ст. ст.) грудня 1825 року в Санкт-Петербурзі) з метою зміни державного ладу в російській імперії. У радянській історіографії та ідеології декабристів характеризували за ленінською схемою як «ідейних попередників» більшовиків: декабристи започаткували революційний рух, естафету підхопив Олександр Герцен, продовжили петрашевці, народники, народовольці, а втілили в життя внаслідок Жовтневого перевороту 1917 року більшовики», – розповідається в документі.
«Незважаючи на існування філій російського декабристського руху в Україні, його програми не передбачали політичної, культурної та державної окремішності для українського народу. Так, розроблений керівником Південного товариства в Тульчині Павлом Пестелем проєкт Конституції «Руська правда» був наповнений імперським духом і не визнавав за народами, які населяли російську імперію, права на окреме політичне існування (виняток — поляки та євреї). Українців Пестель уважав складником «корінного російського народу». Панславістська програма Товариства з’єднаних слов’ян (заснованого 1823 року в Новограді-Волинському, що нині має назву Звягель), хоч і передбачала утворення федеративного союзу слов’янських республік із демократичним ладом, українців також відносила (разом із білорусами) до росіян», – акцентують автори фахового висновку.
«Назва села Новомосковське в Глобинській міській громаді Кременчуцького району містила символіку російської імперської політики, позаяк була похідною від назви столиці держави-окупанта, а отже, була незаконною. У громаді не змогли визначитися з пропозицією нової назви й поданням її до Комітету ВР у встановлений законодавством термін – із 27 липня 2023 року по 27 січня 2024-го. Тож було розглянуто подання Українського інституту національної пам’яті (УІНП). Автор ідеї нової назви – співробітник відділу аналізу українського державотворення УІНП, кандидат історичних наук Богдан Короленко. У назві села Лоза увічнили пам’ять Юрія Лози – уродженця міста Глобине, видатного українського науковця, історика-картографа, активного учасника декомунізаційних процесів 2016 року, автора пропозицій із відновлення історичних назв цілої низки населених пунктів України, редактора історичних атласів та мап адміністративного устрою українських земель, присвячених столиці й окремим регіонам України, її історії та сучасності», – розповів представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар.
Юрій Лоза народився 31 січня 1950 року в м. Глобине Полтавської області в родині вихідців із давніх козацько-шляхетських родів. Закінчив Глобинську середню школу №1 із золотою медаллю. 1967 року вступив на географічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Працював у чотирьох київських установах: науково-редакційному картоукладальному підприємстві, українському енциклопедичному видавництві, кооперативі «Картінформ», а потім і до кінця життя в картографічному видавництві «МАПА» (головним редактором). Юрій Лоза створив кілька туристських карт і туристських планів міст, неодноразово перевиданих українською та іншими мовами. Це, зокрема, туристські плани Києва та Львова, що перевидані англійською, німецькою, французькою. Уклав твори навчальної тематики – фізичні й економічні мапи областей України, кілька десятків політико-адміністративних карт областей України. За його оригінальним проєктом була видана серія адміністративних мап областей України у ДНВП «Картографія». Підготував і видав у кінці 1970-х років карти про земельні ресурси та природні заповідні ресурси України. В атласному картографуванні першими авторськими й редакторськими набутками Юрія Лози стали шкільний атлас адміністративної області (Київської) і туристський атлас міста («Київ. Атлас туриста»). Тоді ж опрацював концепцію і здійснив редакторську підготовку кількох карт адміністративних областей України. Підготував карти «Пам’ятки Києва, знищені у ХХ столітті», «Україна. Оглядова мапа», серію атласів з історії України: «Історичний Атлас України. Найдавніше минуле. Русь (Київська держава, Галицько-Волинська держава)» 2010 року, «Територіальний устрій Русі – України (Х-ХІІІ ст.)» 2012 року, «Історичний Атлас України» 2015 року, «Оглядова мапа України» видання 2016 року.
Полтавський офіс УІНП