«Артобстріл, а я засмажку готую»: історія старшого кухаря 116 бригади Сил ТрО
«Артобстріл, а я засмажку готую»: історія старшого кухаря 116 бригади Сил ТрО
Військові кухарі – як бійці невидимого фронту: їх наче не видно, на перший погляд, але вони завжди в повній бойовій готовності. Для них не існує жодної причини, щоб не виконувати свої посадові обовʼязки, адже війна війною, а обід – суворо за розкладом.
Старший кухар Ольга від перших днів повномасштабного вторгнення долучилася до лав 116 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.
«Кожен військовий – це лише повага та гордість, – переконує пані Ольга. – Події, що відбулися в нашій країні 2022 року, стали своєрідним каталізатором. Я зрозуміла, що час настав – треба йти в армію та бути корисною в період, коли країна цього потребує найбільше. Не можу сказати що моя робота легка: ранні підйоми, громіздкі каструлі, висока температура на кухні. Важко, але отримую задоволення від своєї роботи, від вдячності побратимів, які після кожного прийому їжі щиро усміхаються. Це все надихає, і втома відразу проходить, наче її й не було. Артобстріл, а я засмажку готую, бо обід – за розкладом. Стараємося дуже смачно готувати, на свята – щось добреньке. Макарони й картоплю люблять найбільше. Каші набридають, але ж куди ми без них, їх теж треба їсти та й щось три рази в день готувати».
Їжа це не тільки про ситість, це про настрій на весь день, а отже, і завзятість, кажуть у бригаді.
Історія пані Ольги – це нагадування про те, що кожен внесок важливий у цей непростий час – чи кухар, чи водій, кожен може допомогти там, де він найпотрібніший. Головне – діяти, а не стояти осторонь.
